Італійський клуб «потвор»
Заснований у 1879 році, а згодом розкручений як шлюбна агенція, Клуб потвор - італійською il Club dei Brutti - віднедавна набув доволі грайливого, а подекуди й сатиричного відтінку. За провокаційною назвою ховається група дотепних друзів, мета яких - змусити нас замислитися над тим, що означає краса в нашому суспільстві, і як ми іноді зациклюємося на зовнішньому вигляді. Клуб проводить кампанії проти дискримінації на робочому місці за ознакою зовнішності. Він також допомагає людям подолати їхні фобії, а в деяких випадках допомагає їм знайти партнерів.
Клуб зі штаб-квартирою в Пьоббіко, середньовічному селі в центральній частині Італії, між Апеннінами та Адріатичним морем, проводить свої щорічні збори на початку вересня, під час яких члени клубу вбираються в уніформу і святкують на вулицях.
Мандри 🌏
Заснований у 1879 році, а згодом розкручений як шлюбна агенція, Клуб потвор - італійською il Club dei Brutti - віднедавна набув доволі грайливого, а подекуди й сатиричного відтінку. За провокаційною назвою ховається група дотепних друзів, мета яких - змусити нас замислитися над тим, що означає краса в нашому суспільстві, і як ми іноді зациклюємося на зовнішньому вигляді. Клуб проводить кампанії проти дискримінації на робочому місці за ознакою зовнішності. Він також допомагає людям подолати їхні фобії, а в деяких випадках допомагає їм знайти партнерів.
Клуб зі штаб-квартирою в Пьоббіко, середньовічному селі в центральній частині Італії, між Апеннінами та Адріатичним морем, проводить свої щорічні збори на початку вересня, під час яких члени клубу вбираються в уніформу і святкують на вулицях.
Мандри 🌏
👏6👍2
Справжня історія,що стоїть за серіалом "Сьоґун"
Якщо вам сподобався серіал "Сьоґун", вам буде цікаво дізнатися про реальні події, що надихнули на його створення. Ця історія сповнена інтриг, битв і культурних зіткнень, і відбувалася в Японії початку 17 століття.
В основі серіалу - справжні події
Серіал базується на романі Джеймса Клавелла "Сьоґун", але більшість персонажів і подій мають реальні історичні корені. Головний герой, англійський мореплавець Джон Блекторн, є вигаданим персонажем, але його прототипом став реальний англієць Вільям Адамс. Він був першим англійцем, який потрапив до Японії і став одним з найближчих радників Токуґави Іеясу, майбутнього сьоґуна.
Прибуття в Японію
Вільям Адамс прибув до Японії у 1600 році після тривалої подорожі через Тихий океан. Його корабель "Ліфде" був єдиним з п’яти суден, що дійшов до Японії. Незабаром після прибуття, Адамса взяли під варту і привели до Токуґави Іеясу. Завдяки своїм знанням у навігації та військових справах, Адамс швидко здобув довіру Іеясу.
Піднесення Токуґави Іеясу
Токуґава Іеясу - ключова фігура в історії Японії. Після смерті Тойотомі Хідейосі, Іеясу зумів об'єднати країну під своєю владою і став засновником династії Токуґава, яка правила Японією понад 250 років. Його правління принесло стабільність і процвітання, хоча й було відзначене жорсткими методами контролю.
Культурні зіткнення
Вільям Адамс став першопрохідцем у взаємодії між східною та західною культурами. Його адаптація до японського життя, вивчення мови та звичаїв вразили місцевих мешканців. Адамс отримав самурайський титул і став відомим як Міура Анідзі. Його історія стала символом культурного обміну та взаєморозуміння.
Вплив на сучасність
Історія Вільяма Адамса і правління Токуґави Іеясу залишається актуальною й сьогодні. Вона надихає на створення літературних творів, фільмів та серіалів, що демонструють силу культурних взаємозв’язків і вплив індивідуальних досягнень на хід історії.
Отже, за захопливим серіалом стоять реальні події та люди, що змінили хід історії Японії.
Мандри 🌏
Якщо вам сподобався серіал "Сьоґун", вам буде цікаво дізнатися про реальні події, що надихнули на його створення. Ця історія сповнена інтриг, битв і культурних зіткнень, і відбувалася в Японії початку 17 століття.
В основі серіалу - справжні події
Серіал базується на романі Джеймса Клавелла "Сьоґун", але більшість персонажів і подій мають реальні історичні корені. Головний герой, англійський мореплавець Джон Блекторн, є вигаданим персонажем, але його прототипом став реальний англієць Вільям Адамс. Він був першим англійцем, який потрапив до Японії і став одним з найближчих радників Токуґави Іеясу, майбутнього сьоґуна.
Прибуття в Японію
Вільям Адамс прибув до Японії у 1600 році після тривалої подорожі через Тихий океан. Його корабель "Ліфде" був єдиним з п’яти суден, що дійшов до Японії. Незабаром після прибуття, Адамса взяли під варту і привели до Токуґави Іеясу. Завдяки своїм знанням у навігації та військових справах, Адамс швидко здобув довіру Іеясу.
Піднесення Токуґави Іеясу
Токуґава Іеясу - ключова фігура в історії Японії. Після смерті Тойотомі Хідейосі, Іеясу зумів об'єднати країну під своєю владою і став засновником династії Токуґава, яка правила Японією понад 250 років. Його правління принесло стабільність і процвітання, хоча й було відзначене жорсткими методами контролю.
Культурні зіткнення
Вільям Адамс став першопрохідцем у взаємодії між східною та західною культурами. Його адаптація до японського життя, вивчення мови та звичаїв вразили місцевих мешканців. Адамс отримав самурайський титул і став відомим як Міура Анідзі. Його історія стала символом культурного обміну та взаєморозуміння.
Вплив на сучасність
Історія Вільяма Адамса і правління Токуґави Іеясу залишається актуальною й сьогодні. Вона надихає на створення літературних творів, фільмів та серіалів, що демонструють силу культурних взаємозв’язків і вплив індивідуальних досягнень на хід історії.
Отже, за захопливим серіалом стоять реальні події та люди, що змінили хід історії Японії.
Мандри 🌏
👍11
Каср аль-Фарід
Каср аль-Фарід, також відомий як "Фантомний замок," є вражаючою стародавньою гробницею, висіченою в скелі на археологічному сайті Мада'ін Салех (Аль-Хіджр) у Саудівській Аравії. Ця визначна споруда вирізняється не лише своєю самотньою появою, але й складними архітектурними деталями.
Історичне значення
Каср аль-Фарід є частиною набатейської цивілізації, яка процвітала між І століттям до н.е. та І століттям н.е. Набатейці були відомі своєю майстерністю у висіченні величних споруд зі скелі, що найбільш яскраво проявляється у Петрі, Йорданія. Мада'ін Салех служив важливим торговим центром, стратегічно розташованим на маршруті торгівлі ладаном, який з'єднував Аравійський півострів з Середземноморським світом.
Архітектурні особливості
Фасад гробниці відомий своїм незавершеним станом, що надає цінну інформацію про методи будівництва набатейців. Симетрія фасаду та точність його різьблення є характерними рисами набатейської архітектури. Гробниця має один вхід, обрамлений двома пілястрами, увінчаними капітелями, які відображають змішання ассирійських, єгипетських та грецьких впливів. Верхня частина фасаду прикрашена складними карнизами та трикутним фронтоном.
Культурне та мистецьке значення
Унікальне розташування Каср аль-Фарід та його самотнє положення підсилюють його привабливість, роблячи його символом архітектурної майстерності набатейців та їх здатності гармонізувати з природним ландшафтом. Незавершений стан гробниці свідчить про те, що вона могла бути покинута через непередбачені обставини, можливо, відображаючи ширші історичні події, що вплинули на набатейське суспільство.
Об'єкт Світової спадщини ЮНЕСКО
У 2008 році ЮНЕСКО визнала Мада'ін Салех об'єктом Світової спадщини, визнавши його історичне, культурне та архітектурне значення. Сайт, включаючи Каср аль-Фарід, захищений і збережений для майбутніх поколінь, пропонуючи уявлення про життя та майстерність набатейської цивілізації.
Мандри 🌏
Каср аль-Фарід, також відомий як "Фантомний замок," є вражаючою стародавньою гробницею, висіченою в скелі на археологічному сайті Мада'ін Салех (Аль-Хіджр) у Саудівській Аравії. Ця визначна споруда вирізняється не лише своєю самотньою появою, але й складними архітектурними деталями.
Історичне значення
Каср аль-Фарід є частиною набатейської цивілізації, яка процвітала між І століттям до н.е. та І століттям н.е. Набатейці були відомі своєю майстерністю у висіченні величних споруд зі скелі, що найбільш яскраво проявляється у Петрі, Йорданія. Мада'ін Салех служив важливим торговим центром, стратегічно розташованим на маршруті торгівлі ладаном, який з'єднував Аравійський півострів з Середземноморським світом.
Архітектурні особливості
Фасад гробниці відомий своїм незавершеним станом, що надає цінну інформацію про методи будівництва набатейців. Симетрія фасаду та точність його різьблення є характерними рисами набатейської архітектури. Гробниця має один вхід, обрамлений двома пілястрами, увінчаними капітелями, які відображають змішання ассирійських, єгипетських та грецьких впливів. Верхня частина фасаду прикрашена складними карнизами та трикутним фронтоном.
Культурне та мистецьке значення
Унікальне розташування Каср аль-Фарід та його самотнє положення підсилюють його привабливість, роблячи його символом архітектурної майстерності набатейців та їх здатності гармонізувати з природним ландшафтом. Незавершений стан гробниці свідчить про те, що вона могла бути покинута через непередбачені обставини, можливо, відображаючи ширші історичні події, що вплинули на набатейське суспільство.
Об'єкт Світової спадщини ЮНЕСКО
У 2008 році ЮНЕСКО визнала Мада'ін Салех об'єктом Світової спадщини, визнавши його історичне, культурне та архітектурне значення. Сайт, включаючи Каср аль-Фарід, захищений і збережений для майбутніх поколінь, пропонуючи уявлення про життя та майстерність набатейської цивілізації.
Мандри 🌏
❤8🔥2
Інцидент з кораблем Комагата Мару: Трагічна сторінка історії мігрантів в Канаду
Інцидент з кораблем Комагата Мару є однією з найбільш трагічних та сумнозвісних подій в історії імміграції. У 1914 році пароплав Комагата Мару з 376 пасажирами, переважно сикхами з Британської Індії, намагався увійти до канадського порту Ванкувер, але зіткнувся з жорсткою дискримінацією та відмовою у в'їзді.
Подорож до Канади
Комагата Мару вирушив з Гонконгу в квітні 1914 року, зупиняючись у Шанхаї та Йокогамі, щоб підібрати пасажирів, які шукали кращого життя в Канаді. Більшість пасажирів були сикхами, які служили в британській армії і сподівалися знайти роботу та краще життя в новій країні.
Прибуття до Ванкувера
Коли корабель прибув до Ванкувера у травні 1914 року, канадська влада зустріла його з ворожістю. Імміграційні закони Канади на той час були дуже суворими, особливо стосовно азіатських іммігрантів. Влада вимагала, щоб пасажири мали безперервний проїздний документ з країни походження до Канади, що було майже неможливо виконати.
Блокада та виселення
Протягом двох місяців пасажири Комагата Мару залишалися на борту корабля, перебуваючи під постійним наглядом поліції. Вони не мали достатньо їжі, води та медикаментів. Місцева індійська громада намагалася допомогти, але їхні зусилля були марними. У липні 1914 року корабель був примушений повернутися до Індії.
Повернення додому
Після повернення до Індії пасажири зіткнулися з ще більшими проблемами. У Калькутті їх зустріли британські війська, які вважали їх революціонерами. Відбулася сутичка, внаслідок якої 19 пасажирів загинули, а багато інших були арештовані та ув'язнені.
Вплив на історію
Інцидент з Комагата Мару став символом боротьби за права іммігрантів та проти расової дискримінації. Він підкреслив несправедливість імміграційних законів та став важливим етапом у боротьбі за громадянські права. У 2016 році прем'єр-міністр Канади Джастін Трюдо офіційно вибачився за цей інцидент перед індійською громадою.
Мандри 🌏
Інцидент з кораблем Комагата Мару є однією з найбільш трагічних та сумнозвісних подій в історії імміграції. У 1914 році пароплав Комагата Мару з 376 пасажирами, переважно сикхами з Британської Індії, намагався увійти до канадського порту Ванкувер, але зіткнувся з жорсткою дискримінацією та відмовою у в'їзді.
Подорож до Канади
Комагата Мару вирушив з Гонконгу в квітні 1914 року, зупиняючись у Шанхаї та Йокогамі, щоб підібрати пасажирів, які шукали кращого життя в Канаді. Більшість пасажирів були сикхами, які служили в британській армії і сподівалися знайти роботу та краще життя в новій країні.
Прибуття до Ванкувера
Коли корабель прибув до Ванкувера у травні 1914 року, канадська влада зустріла його з ворожістю. Імміграційні закони Канади на той час були дуже суворими, особливо стосовно азіатських іммігрантів. Влада вимагала, щоб пасажири мали безперервний проїздний документ з країни походження до Канади, що було майже неможливо виконати.
Блокада та виселення
Протягом двох місяців пасажири Комагата Мару залишалися на борту корабля, перебуваючи під постійним наглядом поліції. Вони не мали достатньо їжі, води та медикаментів. Місцева індійська громада намагалася допомогти, але їхні зусилля були марними. У липні 1914 року корабель був примушений повернутися до Індії.
Повернення додому
Після повернення до Індії пасажири зіткнулися з ще більшими проблемами. У Калькутті їх зустріли британські війська, які вважали їх революціонерами. Відбулася сутичка, внаслідок якої 19 пасажирів загинули, а багато інших були арештовані та ув'язнені.
Вплив на історію
Інцидент з Комагата Мару став символом боротьби за права іммігрантів та проти расової дискримінації. Він підкреслив несправедливість імміграційних законів та став важливим етапом у боротьбі за громадянські права. У 2016 році прем'єр-міністр Канади Джастін Трюдо офіційно вибачився за цей інцидент перед індійською громадою.
Мандри 🌏
👍5❤3
Вулканічний острів Аогасіма
Аогасіма – це віддалений вулканічний острів у Тихому океані, що належить до Японії. Розташований за 358 кілометрів від Токіо, цей острів відомий своєю ізольованістю і унікальним природним ландшафтом.
Острів має незвичайну географію: велика кальдера з меншим кратером всередині створює ефект подвійного вулканічного кільця. На острові мешкає близько 200 жителів, які живуть у гармонії з природою, пристосовуючи своє життя до умов вулканічного середовища.
Життя на Аогасімі унікальне завдяки використанню геотермальних джерел, що надають тепло та енергію. Місцеві жителі використовують гарячу пару для приготування їжі та обігріву будинків. Це не тільки економічно вигідно, але й екологічно чисто.
Місцевий побут організований так, щоб максимально використовувати природні ресурси. Багато хто займається риболовлею та вирощуванням овочів на невеликих фермах. Незважаючи на невелику кількість населення, на острові є школа, магазин і навіть бар.
Аогасіма відомий своєю самобутньою культурою та традиціями. Місцеві жителі підтримують тісні соціальні зв’язки, що допомагає їм виживати в ізольованих умовах. Кожен знає один одного, і це створює особливу атмосферу спільності та взаємодопомоги.
Унікальність Аогасіми полягає і в його природних особливостях. Острів оточений густими лісами, де можна знайти рідкісні види рослин і тварин. Геотермальні джерела також є популярним місцем для відпочинку і релаксації серед місцевих жителів.
Попри свою ізольованість, Аогасіма є прикладом того, як люди можуть адаптуватися до життя в складних природних умовах, використовуючи ресурси, які надає їм природа. Це місце, де традиції і сучасність переплітаються, створюючи унікальний спосіб життя.
Мандри 🌏
Аогасіма – це віддалений вулканічний острів у Тихому океані, що належить до Японії. Розташований за 358 кілометрів від Токіо, цей острів відомий своєю ізольованістю і унікальним природним ландшафтом.
Острів має незвичайну географію: велика кальдера з меншим кратером всередині створює ефект подвійного вулканічного кільця. На острові мешкає близько 200 жителів, які живуть у гармонії з природою, пристосовуючи своє життя до умов вулканічного середовища.
Життя на Аогасімі унікальне завдяки використанню геотермальних джерел, що надають тепло та енергію. Місцеві жителі використовують гарячу пару для приготування їжі та обігріву будинків. Це не тільки економічно вигідно, але й екологічно чисто.
Місцевий побут організований так, щоб максимально використовувати природні ресурси. Багато хто займається риболовлею та вирощуванням овочів на невеликих фермах. Незважаючи на невелику кількість населення, на острові є школа, магазин і навіть бар.
Аогасіма відомий своєю самобутньою культурою та традиціями. Місцеві жителі підтримують тісні соціальні зв’язки, що допомагає їм виживати в ізольованих умовах. Кожен знає один одного, і це створює особливу атмосферу спільності та взаємодопомоги.
Унікальність Аогасіми полягає і в його природних особливостях. Острів оточений густими лісами, де можна знайти рідкісні види рослин і тварин. Геотермальні джерела також є популярним місцем для відпочинку і релаксації серед місцевих жителів.
Попри свою ізольованість, Аогасіма є прикладом того, як люди можуть адаптуватися до життя в складних природних умовах, використовуючи ресурси, які надає їм природа. Це місце, де традиції і сучасність переплітаються, створюючи унікальний спосіб життя.
Мандри 🌏
👍10❤4🔥2
Шаманізм Мезоамерики
Шаманізм Мезоамерики є однією з найдавніших та найзагадковіших традицій, яка зберігає глибокі знання про взаємодію між людиною, природою та духовним світом. Шамани виконували роль посередників між світом людей і світом духів, використовуючи свої знання для лікування, пророкувань і забезпечення гармонії в суспільстві.
Походження шаманізму
Ця духовна практика бере свій початок у глибокій давнині, коли народи Мезоамерики, такі як майя, ацтеки та ольмеки, покладалися на шаманів для зв'язку з потойбічним світом. Шамани вірили, що кожен елемент природи має свій дух, і вміли взаємодіяти з цими духами для досягнення різних цілей.
Роль шаманів у суспільстві
Шамани були не лише духовними лідерами, але й лікарями та радниками. Вони використовували різноманітні ритуали, рослини і танці для досягнення трансу, що дозволяло їм подорожувати у світ духів. Ці подорожі були важливими для лікування хворих, передбачення майбутнього та пошуку відповідей на складні питання.
Ритуали та символізм
Шаманські ритуали були багатими на символіку і часто включали складні обряди з використанням масок, костюмів та музики. Церемонії могли тривати годинами або навіть днями, включаючи співи, танці і вживання священних рослин, таких як пейотль, що сприяло зміненому стану свідомості.
Сучасне відродження
Хоча колонізація і християнізація значно вплинули на шаманські традиції, багато з них збереглися до наших днів. Сьогодні інтерес до шаманізму зростає, оскільки люди шукають духовні практики, що допомагають знову відчути зв'язок з природою і внутрішнім "я".
Мандри 🌏
Мезоамерика — це історико-культурний регіон, що охоплює центральну та південну частини сучасної Мексики, Беліз, Гватемалу, Сальвадор, а також західні частини Гондурасу, Нікарагуа та Коста-Рики. Ця територія була домівкою для багатьох високорозвинених цивілізацій доколумбової Америки, таких як ольмеки, майя, тольтеки та ацтеки.
Шаманізм Мезоамерики є однією з найдавніших та найзагадковіших традицій, яка зберігає глибокі знання про взаємодію між людиною, природою та духовним світом. Шамани виконували роль посередників між світом людей і світом духів, використовуючи свої знання для лікування, пророкувань і забезпечення гармонії в суспільстві.
Походження шаманізму
Ця духовна практика бере свій початок у глибокій давнині, коли народи Мезоамерики, такі як майя, ацтеки та ольмеки, покладалися на шаманів для зв'язку з потойбічним світом. Шамани вірили, що кожен елемент природи має свій дух, і вміли взаємодіяти з цими духами для досягнення різних цілей.
Роль шаманів у суспільстві
Шамани були не лише духовними лідерами, але й лікарями та радниками. Вони використовували різноманітні ритуали, рослини і танці для досягнення трансу, що дозволяло їм подорожувати у світ духів. Ці подорожі були важливими для лікування хворих, передбачення майбутнього та пошуку відповідей на складні питання.
Ритуали та символізм
Шаманські ритуали були багатими на символіку і часто включали складні обряди з використанням масок, костюмів та музики. Церемонії могли тривати годинами або навіть днями, включаючи співи, танці і вживання священних рослин, таких як пейотль, що сприяло зміненому стану свідомості.
Сучасне відродження
Хоча колонізація і християнізація значно вплинули на шаманські традиції, багато з них збереглися до наших днів. Сьогодні інтерес до шаманізму зростає, оскільки люди шукають духовні практики, що допомагають знову відчути зв'язок з природою і внутрішнім "я".
Мандри 🌏
👍6❤1
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
🗼Tokyo Sky Tree - це найвища на світі (634 метри) телевежа та друга за висотою споруда у світі після "Бурдж-Халіфа".⠀
⠀
Знаходиться телевежа в токійському районі Суміда, побудували її на заміну старої Токійської телевізійної вежі, яка майже вдвічі нижча за нову. ⠀
⠀
Tokyo Sky Tower отримала своє ім'я в результаті конкурсу, проведеного у квітні-травні 2008 року. ⠀
✖️В підсумку саме його переможці першими піднялися на оглядові майданчики вежі 22 травня 2012 року.
✖️Саме ж будівництво тривало протягом 3 з половиною років - з липня 2008 по 29 лютого 2012 року. ⠀
✖️Дизайн був затверджений у 2006 році, розробником виступило архітектурне бюро Nikken Sekkei.
✖️Дах вежі знаходиться на висоті 470 метрів, далі йде величезна антена.⠀
⠀
Оглядові майданчики розташовані на висоті 350 і 450 метрів. ⠀
✖️Первая (Tembo deck) може одночасно вміщати до 2000 осіб, друга (Tembo galleria) - близько 900.
Мандри 🌏
⠀
Знаходиться телевежа в токійському районі Суміда, побудували її на заміну старої Токійської телевізійної вежі, яка майже вдвічі нижча за нову. ⠀
⠀
Tokyo Sky Tower отримала своє ім'я в результаті конкурсу, проведеного у квітні-травні 2008 року. ⠀
✖️В підсумку саме його переможці першими піднялися на оглядові майданчики вежі 22 травня 2012 року.
✖️Саме ж будівництво тривало протягом 3 з половиною років - з липня 2008 по 29 лютого 2012 року. ⠀
✖️Дизайн був затверджений у 2006 році, розробником виступило архітектурне бюро Nikken Sekkei.
✖️Дах вежі знаходиться на висоті 470 метрів, далі йде величезна антена.⠀
⠀
Оглядові майданчики розташовані на висоті 350 і 450 метрів. ⠀
✖️Первая (Tembo deck) може одночасно вміщати до 2000 осіб, друга (Tembo galleria) - близько 900.
Мандри 🌏
👍7❤3
Чи вкрав Пікассо "Мону Лізу"?
Історія мистецтва сповнена загадок і несподіванок, але одна з найбільш інтригуючих подій сталася в 1911 році, коли легендарний шедевр Леонардо да Вінчі "Мона Ліза" зник з Лувра. У той час скандал охопив весь світ, і серед підозрюваних опинився ніхто інший, як сам Пабло Пікассо.
Зникнення шедевра
"Мона Ліза" була викрадена 21 серпня 1911 року. Спочатку це було помічено лише через кілька годин після того, як картина зникла. Поліція швидко почала розслідування, і новина про викрадення поширилася як лісова пожежа. Серед підозрюваних були навіть знамениті художники та мистецтвознавці.
Звинувачення Пікассо
Одним із підозрюваних став молодий Пабло Пікассо. На той час він вже був відомий своїми новаторськими роботами, але його дружба з поетом Гійомом Аполлінером, який теж був підозрюваним, лише додала масла у вогонь. Поліція затримала Аполлінера, який під тиском звинуватив Пікассо. Пікассо теж був допитаний, але обох швидко відпустили через відсутність доказів.
Справжній злодій
Насправді викрадачем виявився італійський робітник Віченцо Перуджа, який працював у Луврі. Його мотив був простий: він вважав, що "Мона Ліза" повинна повернутися до Італії. Перуджа сховав картину у своїй кімнаті в Парижі, а потім спробував продати її галереї у Флоренції. Він був заарештований у 1913 році, і "Мона Ліза" повернулася до Лувра.
Пікассо після інциденту
Хоча Пікассо був невинний, цей інцидент залишив свій слід на його репутації. Однак, він продовжив свою художню кар'єру, створюючи шедеври, які перевернули світ мистецтва. Його зв'язок з викраденням "Мони Лізи" став частиною легенди про Пікассо, додавши ще один шар загадковості до його вже й так захоплюючої особистості.
Мандри 🌏
Історія мистецтва сповнена загадок і несподіванок, але одна з найбільш інтригуючих подій сталася в 1911 році, коли легендарний шедевр Леонардо да Вінчі "Мона Ліза" зник з Лувра. У той час скандал охопив весь світ, і серед підозрюваних опинився ніхто інший, як сам Пабло Пікассо.
Зникнення шедевра
"Мона Ліза" була викрадена 21 серпня 1911 року. Спочатку це було помічено лише через кілька годин після того, як картина зникла. Поліція швидко почала розслідування, і новина про викрадення поширилася як лісова пожежа. Серед підозрюваних були навіть знамениті художники та мистецтвознавці.
Звинувачення Пікассо
Одним із підозрюваних став молодий Пабло Пікассо. На той час він вже був відомий своїми новаторськими роботами, але його дружба з поетом Гійомом Аполлінером, який теж був підозрюваним, лише додала масла у вогонь. Поліція затримала Аполлінера, який під тиском звинуватив Пікассо. Пікассо теж був допитаний, але обох швидко відпустили через відсутність доказів.
Справжній злодій
Насправді викрадачем виявився італійський робітник Віченцо Перуджа, який працював у Луврі. Його мотив був простий: він вважав, що "Мона Ліза" повинна повернутися до Італії. Перуджа сховав картину у своїй кімнаті в Парижі, а потім спробував продати її галереї у Флоренції. Він був заарештований у 1913 році, і "Мона Ліза" повернулася до Лувра.
Пікассо після інциденту
Хоча Пікассо був невинний, цей інцидент залишив свій слід на його репутації. Однак, він продовжив свою художню кар'єру, створюючи шедеври, які перевернули світ мистецтва. Його зв'язок з викраденням "Мони Лізи" став частиною легенди про Пікассо, додавши ще один шар загадковості до його вже й так захоплюючої особистості.
Мандри 🌏
🔥6❤3👍3
Прісна вода прибули до Землі з космосу чотири мільярди років тому.
Хімічний аналіз рідкісних і стародавніх цирконових кристалів з віддалених гір Джек-Хіллз у Західній Австралії змушує вчених переглянути свої припущення про час появи першої прісної води на поверхні Землі.
Нове дослідження, опубліковане в журналі Nature Geoscience, показало, що ці первісні породи поглинули прісну воду, доставлену на Землю метеорами або іншими небесними тілами приблизно чотири мільярди років тому, що на 500 мільйонів років раніше, ніж вважалося раніше.
Доктор Хамед Гамалелдіан, провідний автор дослідження і професор планетарних наук з Університету Кертін у Перті, Австралія, зазначив, що вони змогли датувати походження гідрологічного циклу, який є безперервним процесом руху води навколо Землі і важливий для підтримки екосистем і життя на нашій планеті.
Вода не утворилася на Землі природним шляхом, але могла бути доставлена астрономічними тілами, такими як метеори та комети, що врізалися в планету мільярди років тому. Розподіл води на поверхні планети був одним з факторів, що зрештою дозволили еволюції життя.
Коли Земля була немовлям, там були суша і прісна вода
Для планетарних вчених, які вивчають первісні умови на найдавнішій версії Землі, сухий, кам'янистий безлюдний район Джек-Хіллз у Західній Австралії є ідеальним місцем. Тут дослідники знайшли зразки найдавнішого матеріалу, відомого на Землі, цирконові кристали, які датуються 4,4 мільярда років тому, що всього на 150 мільйонів років пізніше після утворення планети.
В останньому дослідженні вчені з Австралії та Китаю використали процедуру вторинної іонної мас-спектрометрії для вивчення хімічного складу понад 1400 зразків циркону з Джек-Хіллз, які варіюються у віці від 1,85 до чотирьох мільярдів років. Метою було виміряти типи ізотопів кисню в цих кристалах, щоб відтворити умови їх утворення.
Легкість ізотопного складу циркону свідчить про те, що вони могли утворитися тільки під земною корою, в щільному первісному шарі розплавленої магми, яка затверділа, утворивши кору під час Гадейського еону (4,6 - 4 мільярди років тому). Прісна вода, доставлена метеоритами, проникла до цього рівня ще розплавленого матеріалу і залишила свій ізотопний відбиток у найдавніших зразках циркону.
Попередні дані свідчили, що близько чотирьох мільярдів років тому вся Земля була покрита солоним океаном. Однак процеси, що створили цирконові кристали під корою Землі, не могли б бути можливими, якби не існувала якась тверда поверхня. Це вказує на наявність суші та прісної води набагато раніше, ніж вважалося раніше.
Це відкриття не лише проливає світло на ранню історію Землі, але й підказує, що суша і прісна вода створили умови для виникнення життя менш ніж за 600 мільйонів років після утворення планети. Це значний крок у розумінні ранньої історії Землі і відкриває нові можливості для досліджень походження життя.
Мандри 🌏
Хімічний аналіз рідкісних і стародавніх цирконових кристалів з віддалених гір Джек-Хіллз у Західній Австралії змушує вчених переглянути свої припущення про час появи першої прісної води на поверхні Землі.
Нове дослідження, опубліковане в журналі Nature Geoscience, показало, що ці первісні породи поглинули прісну воду, доставлену на Землю метеорами або іншими небесними тілами приблизно чотири мільярди років тому, що на 500 мільйонів років раніше, ніж вважалося раніше.
Доктор Хамед Гамалелдіан, провідний автор дослідження і професор планетарних наук з Університету Кертін у Перті, Австралія, зазначив, що вони змогли датувати походження гідрологічного циклу, який є безперервним процесом руху води навколо Землі і важливий для підтримки екосистем і життя на нашій планеті.
Вода не утворилася на Землі природним шляхом, але могла бути доставлена астрономічними тілами, такими як метеори та комети, що врізалися в планету мільярди років тому. Розподіл води на поверхні планети був одним з факторів, що зрештою дозволили еволюції життя.
Коли Земля була немовлям, там були суша і прісна вода
Для планетарних вчених, які вивчають первісні умови на найдавнішій версії Землі, сухий, кам'янистий безлюдний район Джек-Хіллз у Західній Австралії є ідеальним місцем. Тут дослідники знайшли зразки найдавнішого матеріалу, відомого на Землі, цирконові кристали, які датуються 4,4 мільярда років тому, що всього на 150 мільйонів років пізніше після утворення планети.
В останньому дослідженні вчені з Австралії та Китаю використали процедуру вторинної іонної мас-спектрометрії для вивчення хімічного складу понад 1400 зразків циркону з Джек-Хіллз, які варіюються у віці від 1,85 до чотирьох мільярдів років. Метою було виміряти типи ізотопів кисню в цих кристалах, щоб відтворити умови їх утворення.
Легкість ізотопного складу циркону свідчить про те, що вони могли утворитися тільки під земною корою, в щільному первісному шарі розплавленої магми, яка затверділа, утворивши кору під час Гадейського еону (4,6 - 4 мільярди років тому). Прісна вода, доставлена метеоритами, проникла до цього рівня ще розплавленого матеріалу і залишила свій ізотопний відбиток у найдавніших зразках циркону.
Попередні дані свідчили, що близько чотирьох мільярдів років тому вся Земля була покрита солоним океаном. Однак процеси, що створили цирконові кристали під корою Землі, не могли б бути можливими, якби не існувала якась тверда поверхня. Це вказує на наявність суші та прісної води набагато раніше, ніж вважалося раніше.
Це відкриття не лише проливає світло на ранню історію Землі, але й підказує, що суша і прісна вода створили умови для виникнення життя менш ніж за 600 мільйонів років після утворення планети. Це значний крок у розумінні ранньої історії Землі і відкриває нові можливості для досліджень походження життя.
Мандри 🌏
👍8🔥2