Продовжую серію про кіно локації, і наступна ⬇️
Шир (Hobbiton), Нова Зеландія (Володар перснів/Хоббіт
Шир із фільмів Пітера Джексона знімали не в павільйоні. Це реальне місце на Північному острові Нової Зеландії, поблизу містечка Матамата. Землю надала родина Александерів — їхня вівчарська ферма з м’яким рельєфом і природними пагорбами.
У 1999 році тут побудували понад 40 нори хоббітів, міст, млин, дороги й центральний пагорб із будинком Більбо — Bag End. Першу версію декорацій створювали як тимчасову: після зйомок Володаря перснів більшість конструкцій розібрали, залишивши лише контури.
Коли почалася підготовка до трилогії Хоббіт, локацію відбудували заново — вже з урахуванням довготривалого використання. Декорації зробили стаціонарними, з реальними матеріалами: дерево, камінь, дерен. Сади біля будинків засаджували вручну, щоб вони виглядали обжитими, а не декоративними.
Важливо, що Hobbiton не є буквальним відтворенням Ширу з книжок Толкіна. Це візуальна інтерпретація, створена для кіно. У романах Шир значно більший і різноманітніший, але для фільму обрали компактний простір, де можна зчитати ідею спільноти, сільського ритму життя і відсутності поспіху.
Після виходу фільмів локацію вирішили зберегти. Сьогодні Hobbiton — офіційний туристичний об’єкт, який відвідують лише з екскурсіями. Це дозволяє контролювати навантаження на територію та зберігати вигляд декорацій.
Мандри медіа🌏
Шир (Hobbiton), Нова Зеландія (Володар перснів/Хоббіт
Шир із фільмів Пітера Джексона знімали не в павільйоні. Це реальне місце на Північному острові Нової Зеландії, поблизу містечка Матамата. Землю надала родина Александерів — їхня вівчарська ферма з м’яким рельєфом і природними пагорбами.
У 1999 році тут побудували понад 40 нори хоббітів, міст, млин, дороги й центральний пагорб із будинком Більбо — Bag End. Першу версію декорацій створювали як тимчасову: після зйомок Володаря перснів більшість конструкцій розібрали, залишивши лише контури.
Коли почалася підготовка до трилогії Хоббіт, локацію відбудували заново — вже з урахуванням довготривалого використання. Декорації зробили стаціонарними, з реальними матеріалами: дерево, камінь, дерен. Сади біля будинків засаджували вручну, щоб вони виглядали обжитими, а не декоративними.
Важливо, що Hobbiton не є буквальним відтворенням Ширу з книжок Толкіна. Це візуальна інтерпретація, створена для кіно. У романах Шир значно більший і різноманітніший, але для фільму обрали компактний простір, де можна зчитати ідею спільноти, сільського ритму життя і відсутності поспіху.
Після виходу фільмів локацію вирішили зберегти. Сьогодні Hobbiton — офіційний туристичний об’єкт, який відвідують лише з екскурсіями. Це дозволяє контролювати навантаження на територію та зберігати вигляд декорацій.
Мандри медіа🌏
❤9🔥2👍1
Наступна кіно локація
Монте-Пульчано, Італія
Сутінки. Сага. Новолуння. «Вольтерра» у фільмі)
У Новолунні ключова сцена з родиною Вольтурі відбувається нібито у Вольтеррі (таке місто є в Італії)— стародавньому тосканському місті з етруським корінням. Але насправді більшість зйомок провели в іншому місці — Монте-Пульчано, приблизно за 65 кілометрів на південний схід.
Причина була практичною. Справжня Вольтерра має щільну історичну забудову, обмежений доступ до центральних площ і суворі правила зйомок. Для масових сцен, техніки та контрольованого руху знімальній групі потрібен був простір, який виглядає історично, але легше піддається організації.
Монте-Пульчано підійшов ідеально.
Центром зйомок стала Piazza Grande — головна площа міста. У кадрі добре читаються реальні архітектурні домінанти:
Palazzo Comunale з високою вежею, ренесансні фасади, кам’яні сходи та замкнутий простір площі. Саме тут знімали сцену фестивалю, під час якого герой має з’явитися перед натовпом.
Місто майже не змінювали. Декорації були мінімальними, а цифрова обробка використовувалась лише для деталей — прапорів, кольорів, масовки. Основний ефект створювала сама структура простору: компактна, вертикальна, з відчуттям замкненості.
Цікаво, що у фільмі Вольтерра подається як місце з давньою вампірською історією, хоча в реальності місто відоме передусім як центр виноробства (Vino Nobile di Montepulciano) і приклад тосканської урбаністики пізнього середньовіччя та Відродження.
Після виходу фільму Монте-Пульчано отримав нову хвилю туристів, хоча саме місто не робить акценту на сутінковому брендингу. Локації не оформлені як фан-зони і не перетворені на тематичний простір.
Ось приклади таких екскурсій🔗
Мандри медіа🌏
Монте-Пульчано, Італія
Сутінки. Сага. Новолуння. «Вольтерра» у фільмі)
У Новолунні ключова сцена з родиною Вольтурі відбувається нібито у Вольтеррі (таке місто є в Італії)— стародавньому тосканському місті з етруським корінням. Але насправді більшість зйомок провели в іншому місці — Монте-Пульчано, приблизно за 65 кілометрів на південний схід.
Причина була практичною. Справжня Вольтерра має щільну історичну забудову, обмежений доступ до центральних площ і суворі правила зйомок. Для масових сцен, техніки та контрольованого руху знімальній групі потрібен був простір, який виглядає історично, але легше піддається організації.
Монте-Пульчано підійшов ідеально.
Центром зйомок стала Piazza Grande — головна площа міста. У кадрі добре читаються реальні архітектурні домінанти:
Palazzo Comunale з високою вежею, ренесансні фасади, кам’яні сходи та замкнутий простір площі. Саме тут знімали сцену фестивалю, під час якого герой має з’явитися перед натовпом.
Місто майже не змінювали. Декорації були мінімальними, а цифрова обробка використовувалась лише для деталей — прапорів, кольорів, масовки. Основний ефект створювала сама структура простору: компактна, вертикальна, з відчуттям замкненості.
Цікаво, що у фільмі Вольтерра подається як місце з давньою вампірською історією, хоча в реальності місто відоме передусім як центр виноробства (Vino Nobile di Montepulciano) і приклад тосканської урбаністики пізнього середньовіччя та Відродження.
Після виходу фільму Монте-Пульчано отримав нову хвилю туристів, хоча саме місто не робить акценту на сутінковому брендингу. Локації не оформлені як фан-зони і не перетворені на тематичний простір.
Ось приклади таких екскурсій
Мандри медіа🌏
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤10
Рим у фільмі Ангели та Демони
(екранізація роману Дена Брауна)
Коли Ден Браун писав «Ангели та Демони», він використав те, що Рим робив століттями — перетворював владу на архітектуру, а архітектуру на символ. Тільки цього разу замість пап і кардиналів головним режисером став Голлівуд.
Екранізація Рона Говарда — це спроба прочитати Рим як детектив, де кожна площа стає уликою, кожна скульптура — підказкою. Фільм використовує місто як структуру, через яку вибудовується маршрут розслідування.
Сюжет рухається між реальними історичними точками: Castel Sant’Angelo, Piazza Navona з фонтаном Берніні, Пантеон, церква Santa Maria del Popolo. Усі ці місця існують у межах пішої доступності й давно сформували ландшафт історичного центру.
Головний герой цієї історії — Джан Лоренцо Берніні, геній італійського бароко, який фактично створив візуальну мову Контрреформації. У добу, коли католицька церква втрачала Європу через Реформацію, мистецтво стало зброєю.
Берніні перетворив Рим XVII століття на сцену — його фонтани, скульптури й церкви мали не лише прикрашати, а вражати, переконувати, навертати.
Вибір Брауна зробити Берніні таємним ілюмінатом — це іронічна гра зі смислами: архітектор, який працював на Ватикан, начебто залишив у своїх творах зашифровані послання проти нього. Звісно, «Шлях Просвітлення» — вигадка, а самі ілюмінати були просто баварським просвітницьким гуртком XVIII століття.
Але саме через цю суміш справжньої архітектури й вигаданої змови фільм працює — він використовує реальне місто як легітимацію триллера.
Зйомки поєднували автентичні локації зі студійною роботою. Через обмеження доступу до Ватикану частину сцен відтворювали в павільйонах, але зовнішні плани залишилися справжніми.
Сьогодні ці місця часто об’єднують у тематичні прогулянки, як спосіб побачити барокове серце Риму через призму сюжету.
Один із таких маршрутів зібраний тут.
Рим і раніше був скринькою історій, тепер до нього додався ще один шар — кінематографічний.
Мандри медіа🌏
(екранізація роману Дена Брауна)
Коли Ден Браун писав «Ангели та Демони», він використав те, що Рим робив століттями — перетворював владу на архітектуру, а архітектуру на символ. Тільки цього разу замість пап і кардиналів головним режисером став Голлівуд.
Екранізація Рона Говарда — це спроба прочитати Рим як детектив, де кожна площа стає уликою, кожна скульптура — підказкою. Фільм використовує місто як структуру, через яку вибудовується маршрут розслідування.
Сюжет рухається між реальними історичними точками: Castel Sant’Angelo, Piazza Navona з фонтаном Берніні, Пантеон, церква Santa Maria del Popolo. Усі ці місця існують у межах пішої доступності й давно сформували ландшафт історичного центру.
Головний герой цієї історії — Джан Лоренцо Берніні, геній італійського бароко, який фактично створив візуальну мову Контрреформації. У добу, коли католицька церква втрачала Європу через Реформацію, мистецтво стало зброєю.
Берніні перетворив Рим XVII століття на сцену — його фонтани, скульптури й церкви мали не лише прикрашати, а вражати, переконувати, навертати.
Вибір Брауна зробити Берніні таємним ілюмінатом — це іронічна гра зі смислами: архітектор, який працював на Ватикан, начебто залишив у своїх творах зашифровані послання проти нього. Звісно, «Шлях Просвітлення» — вигадка, а самі ілюмінати були просто баварським просвітницьким гуртком XVIII століття.
Але саме через цю суміш справжньої архітектури й вигаданої змови фільм працює — він використовує реальне місто як легітимацію триллера.
Зйомки поєднували автентичні локації зі студійною роботою. Через обмеження доступу до Ватикану частину сцен відтворювали в павільйонах, але зовнішні плани залишилися справжніми.
Сьогодні ці місця часто об’єднують у тематичні прогулянки, як спосіб побачити барокове серце Риму через призму сюжету.
Один із таких маршрутів зібраний тут.
Рим і раніше був скринькою історій, тепер до нього додався ще один шар — кінематографічний.
Мандри медіа🌏
❤9🔥4
Ваді-Рам, Йорданія — як Голлівуд знімає інші планети
(Дюна, Марсіанин, Зоряні війни)
Ваді-Рам — пустельна долина на півдні Йорданії, яку кіновиробники регулярно використовують як заміну інопланетних ландшафтів. Тут знімали Марсіанина (2015), обидві частини Дюни Дені Вільньова (2021, 2024) та кілька фільмів із франшизи Зоряні війни.
Для Марсіанина режисер Рідлі Скотт використав Ваді-Рам як поверхню Марса. Більшість широких планів — це реальний пейзаж без цифрової доробки. CGI застосовували переважно для неба, кольору атмосфери та деталей горизонту. Сам ландшафт у кадрі залишився справжнім.
У Дюні Вільньов принципово шукав фізичну пустелю, яку не доведеться створювати в комп’ютері. Основні сцени планети Арракіс знімали саме у Ваді-Рамі: бархани, скелі й світло — натуральні. Цифрові ефекти використовувалися для піщаних бур, техніки та істот, але не для середовища.
Для Зоряних війн: Скайвокер. Сходження та Бунтар Один. Зоряні війни: Історія Ваді-Рам став планетою Пасаана та частково Джедхою. Тут знімали сцени з пересуванням персонажів у відкритій пустелі, а архітектурні елементи й міста добудовували в студіях.
Знімальні групи обирають Ваді-Рам не лише через вигляд. Локація зручна технічно: великі відкриті простори без сучасної забудови, стабільне світло, мінімум рослинності й чіткий горизонт. Це дозволяє знімати «чисті» кадри без складної постобробки.
При цьому Ваді-Рам — національний парк і об’єкт Світової спадщини ЮНЕСКО. Будь-які зйомки проходять з дозволами і без зміни ландшафту. Уся інфраструктура для фільмів — генератори, техніка, табори для команди — тимчасова і після завершення робіт демонтується.
Фактично Ваді-Рам — одна з небагатьох локацій у світі, де сучасне кіно досі може знімати фантастику без створення планети з нуля.
Мандри медіа🌏
(Дюна, Марсіанин, Зоряні війни)
Ваді-Рам — пустельна долина на півдні Йорданії, яку кіновиробники регулярно використовують як заміну інопланетних ландшафтів. Тут знімали Марсіанина (2015), обидві частини Дюни Дені Вільньова (2021, 2024) та кілька фільмів із франшизи Зоряні війни.
Для Марсіанина режисер Рідлі Скотт використав Ваді-Рам як поверхню Марса. Більшість широких планів — це реальний пейзаж без цифрової доробки. CGI застосовували переважно для неба, кольору атмосфери та деталей горизонту. Сам ландшафт у кадрі залишився справжнім.
У Дюні Вільньов принципово шукав фізичну пустелю, яку не доведеться створювати в комп’ютері. Основні сцени планети Арракіс знімали саме у Ваді-Рамі: бархани, скелі й світло — натуральні. Цифрові ефекти використовувалися для піщаних бур, техніки та істот, але не для середовища.
Для Зоряних війн: Скайвокер. Сходження та Бунтар Один. Зоряні війни: Історія Ваді-Рам став планетою Пасаана та частково Джедхою. Тут знімали сцени з пересуванням персонажів у відкритій пустелі, а архітектурні елементи й міста добудовували в студіях.
Знімальні групи обирають Ваді-Рам не лише через вигляд. Локація зручна технічно: великі відкриті простори без сучасної забудови, стабільне світло, мінімум рослинності й чіткий горизонт. Це дозволяє знімати «чисті» кадри без складної постобробки.
При цьому Ваді-Рам — національний парк і об’єкт Світової спадщини ЮНЕСКО. Будь-які зйомки проходять з дозволами і без зміни ландшафту. Уся інфраструктура для фільмів — генератори, техніка, табори для команди — тимчасова і після завершення робіт демонтується.
Фактично Ваді-Рам — одна з небагатьох локацій у світі, де сучасне кіно досі може знімати фантастику без створення планети з нуля.
Мандри медіа🌏
❤10👍2🔥2
У 1969 році Сальвадор Далі вийшов із паризького метро з гігантським мурахоїдом на повідку.
Фотографії миттєво облетіли газети. На знімках художник у капелюсі та плащі спокійно йде сходами, а поруч із ним — екзотична тварина з довгим писком і хвостом. Для перехожих це виглядало як чергова витівка сюрреаліста.
Насправді це була постановочна акція. Далі любив перетворювати власну появу на публіці на перформанс, і мурахоїд став ще одним елементом його сценічного образу. Вважається, що тварину позичили для фотосесії, а не тримали як домашнього улюбленця.
Є й символічна версія. У колі сюрреалістів засновника руху Андре Бретона жартома називали «мурахоїдом» — le tamanoir. Деякі дослідники припускають, що поява Далі з мурахоїдом у Парижі могла бути натяком на старі суперечки та дружбу в сюрреалістичному колі. Прямих доказів цього немає, але така інтерпретація існує.
Як і багато жестів Далі, ця сцена залишилася на межі між мистецтвом, жартом і театром — саме там, де він почувався найкомфортніше.
Мандри медіа🌏
Фотографії миттєво облетіли газети. На знімках художник у капелюсі та плащі спокійно йде сходами, а поруч із ним — екзотична тварина з довгим писком і хвостом. Для перехожих це виглядало як чергова витівка сюрреаліста.
Насправді це була постановочна акція. Далі любив перетворювати власну появу на публіці на перформанс, і мурахоїд став ще одним елементом його сценічного образу. Вважається, що тварину позичили для фотосесії, а не тримали як домашнього улюбленця.
Є й символічна версія. У колі сюрреалістів засновника руху Андре Бретона жартома називали «мурахоїдом» — le tamanoir. Деякі дослідники припускають, що поява Далі з мурахоїдом у Парижі могла бути натяком на старі суперечки та дружбу в сюрреалістичному колі. Прямих доказів цього немає, але така інтерпретація існує.
Як і багато жестів Далі, ця сцена залишилася на межі між мистецтвом, жартом і театром — саме там, де він почувався найкомфортніше.
Мандри медіа🌏
❤8👍2