Соломʼяні хлопці в Ірландії 🌾
На фото 1922 року — традиційні ірландські «Straw Boys», або «солом’яні хлопці». Так називали учасників весільних і святкових гулянь, які приходили веселити гостей у солом’яних масках і костюмах.
В Ірландії є ще одна схожа традиція — Wren Boys (хлопці з дроздом), пов’язана зі святом Lá an Dreoilín (День Дрозда), яке відзначають 26 грудня на День святого Стефана. Тоді групи людей у солом’яних костюмах і яскравому одязі ходять селами й містами з прикрашеним жердиною, на якій закріплений дрізд (тепер символічний).
Колись птахів справді ловили для ритуалу «поховання дрозда», але сьогодні це символічна хода. Учасники співають традиційні пісні, грають на музичних інструментах і збирають пожертви — тепер зазвичай для благодійності.
Мандри медіа🌏
На фото 1922 року — традиційні ірландські «Straw Boys», або «солом’яні хлопці». Так називали учасників весільних і святкових гулянь, які приходили веселити гостей у солом’яних масках і костюмах.
В Ірландії є ще одна схожа традиція — Wren Boys (хлопці з дроздом), пов’язана зі святом Lá an Dreoilín (День Дрозда), яке відзначають 26 грудня на День святого Стефана. Тоді групи людей у солом’яних костюмах і яскравому одязі ходять селами й містами з прикрашеним жердиною, на якій закріплений дрізд (тепер символічний).
Колись птахів справді ловили для ритуалу «поховання дрозда», але сьогодні це символічна хода. Учасники співають традиційні пісні, грають на музичних інструментах і збирають пожертви — тепер зазвичай для благодійності.
Мандри медіа🌏
👍8🔥3
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
🛣️ Найдовший автомобільний тунель у світі — в Норвегії.
Лердальський тунель з’єднує місто Лердал із Айдлангом у Согн-ог-Ф’юране. Його довжина — 24,5 км. Це найдовший у світі автомобільний тунель без жодних проміжних зупинок чи розв’язок усередині.
Будівництво тривало з 1995 по 2000 рік. Проклали його під горою заввишки понад 1400 метрів. Мета — зробити зимову дорогу між Осло і Бергеном безпечнішою, бо високогірні перевали часто закривають через сніг і лавини.
Щоб проїхати тунель, треба приблизно 20 хвилин. І це не просто темна труба під землею. Усередині є три спеціальні «зали» — широкі яскраво освітлені ділянки з синьо-жовтим підсвічуванням. Їх зробили спеціально для того, щоб водії не втрачали концентрацію і не впадали в монотонію на такій великій відстані.
Ще одна деталь: у тунелі проклали системи вентиляції, які видаляють вихлопні гази та подають свіже повітря — без цього проїзд на такій довжині був би просто небезпечним.
Мандри медіа🌏
Лердальський тунель з’єднує місто Лердал із Айдлангом у Согн-ог-Ф’юране. Його довжина — 24,5 км. Це найдовший у світі автомобільний тунель без жодних проміжних зупинок чи розв’язок усередині.
Будівництво тривало з 1995 по 2000 рік. Проклали його під горою заввишки понад 1400 метрів. Мета — зробити зимову дорогу між Осло і Бергеном безпечнішою, бо високогірні перевали часто закривають через сніг і лавини.
Щоб проїхати тунель, треба приблизно 20 хвилин. І це не просто темна труба під землею. Усередині є три спеціальні «зали» — широкі яскраво освітлені ділянки з синьо-жовтим підсвічуванням. Їх зробили спеціально для того, щоб водії не втрачали концентрацію і не впадали в монотонію на такій великій відстані.
Ще одна деталь: у тунелі проклали системи вентиляції, які видаляють вихлопні гази та подають свіже повітря — без цього проїзд на такій довжині був би просто небезпечним.
Мандри медіа🌏
👍6🔥6❤2
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Проєкт «Предки», Гана
Скульптор Кваме Акото-Бамфо заснував The Ancestor Project як мистецьку ініціативу для відновлення зв’язку африканської молоді та діаспори з власною історією. Тут використовують скульптуру, усну оповідь, перформанс і цифрові медіа.
На фото — серія робіт, що показують людей, загиблих через трансатлантичну работоргівлю. Це не тільки ті, хто помер у морі під час перевезення. Серед скульптур — образи тих, кого вбили ще під час захоплення в Африці, і тих, кого вважали «непридатними» для транспортування через поранення чи інвалідність.
Проєкт документує забуті історії й повертає обличчя тим, чиї імена не збереглися. Це спроба показати масштаби втрат без прикрас і символів, а через конкретні людські образи.
Мандри медіа🌏
Скульптор Кваме Акото-Бамфо заснував The Ancestor Project як мистецьку ініціативу для відновлення зв’язку африканської молоді та діаспори з власною історією. Тут використовують скульптуру, усну оповідь, перформанс і цифрові медіа.
На фото — серія робіт, що показують людей, загиблих через трансатлантичну работоргівлю. Це не тільки ті, хто помер у морі під час перевезення. Серед скульптур — образи тих, кого вбили ще під час захоплення в Африці, і тих, кого вважали «непридатними» для транспортування через поранення чи інвалідність.
Проєкт документує забуті історії й повертає обличчя тим, чиї імена не збереглися. Це спроба показати масштаби втрат без прикрас і символів, а через конкретні людські образи.
Мандри медіа🌏
🔥7👍2😭2
Чорніння зубів у Південно-Східній Азії
У багатьох культурах Південно-Східної, Південної та Центральної Азії традиційно існує ритуал чорніння зубів. У В’єтнамі його називають nhuộm răng.
Це не просто косметика. Жінки змішували і наносили на зуби суміші з нектару мурашиних крил, деревного вугілля, бджолиного воску чи знаменитих горіхів бетелю. Така практика вважалася ознакою зрілості, краси та соціального статусу.
Є ще й інше пояснення: у багатьох азійських культурах білий колір асоціюється зі світом духів і потойбічним. Вважалося, що чорні зуби відлякують злих духів і захищають від надприродного.
Сьогодні ця традиція поступово зникає, але її ще можна побачити серед старших поколінь у сільських регіонах, як частину живої культурної спадщини.
Мандри медіа🌏
У багатьох культурах Південно-Східної, Південної та Центральної Азії традиційно існує ритуал чорніння зубів. У В’єтнамі його називають nhuộm răng.
Це не просто косметика. Жінки змішували і наносили на зуби суміші з нектару мурашиних крил, деревного вугілля, бджолиного воску чи знаменитих горіхів бетелю. Така практика вважалася ознакою зрілості, краси та соціального статусу.
Є ще й інше пояснення: у багатьох азійських культурах білий колір асоціюється зі світом духів і потойбічним. Вважалося, що чорні зуби відлякують злих духів і захищають від надприродного.
Сьогодні ця традиція поступово зникає, але її ще можна побачити серед старших поколінь у сільських регіонах, як частину живої культурної спадщини.
Мандри медіа🌏
❤5👍2
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Hallgrímskirkja. Найвідоміша церква Ісландії, схожа на портал у Вальгаллу.
Розташована в самому центрі Рейкʼявіка, Hallgrímskirkja — найвища будівля Ісландії (74,5 м). Її силует видно з будь-якої точки міста.
Проєкт створив архітектор Ґудйон Самуельссон ще в 1937 році. Він хотів, щоб фасад нагадував ісландські базальтові стовпи — ті самі лавові формації, які лишаються після вивержень.
Будівництво затяглося на десятиліття. Почали в 1945 році, завершили тільки в 1986. Вежу добудовували останньою.
Церкву названо на честь поета і пастора XVII століття Галльґрімюра П’єтурссона, автора знаменитих Страстей Христових — головного твору ісландської духовної поезії.
Всередині — строгий інтер’єр і 15-метровий орган із 5275 труб. А з оглядового майданчика відкривається панорама міста й затоки.
Церква справді виглядає як ворота, гідні зустрічі вікінгів.
Мандри медіа🌏
Розташована в самому центрі Рейкʼявіка, Hallgrímskirkja — найвища будівля Ісландії (74,5 м). Її силует видно з будь-якої точки міста.
Проєкт створив архітектор Ґудйон Самуельссон ще в 1937 році. Він хотів, щоб фасад нагадував ісландські базальтові стовпи — ті самі лавові формації, які лишаються після вивержень.
Будівництво затяглося на десятиліття. Почали в 1945 році, завершили тільки в 1986. Вежу добудовували останньою.
Церкву названо на честь поета і пастора XVII століття Галльґрімюра П’єтурссона, автора знаменитих Страстей Христових — головного твору ісландської духовної поезії.
Всередині — строгий інтер’єр і 15-метровий орган із 5275 труб. А з оглядового майданчика відкривається панорама міста й затоки.
Церква справді виглядає як ворота, гідні зустрічі вікінгів.
Мандри медіа🌏
❤7🔥2
Доротея Ленг. Заборонені фотографії виселення японців у США, 1942
Весна 1942-го. Японсько-американські родини змушені залишати свої будинки. Вони збираються біля «сортувальних центрів», звідки їх відправляють у табори для інтернованих. Так виглядало виконання указу Рузвельта №9066, який дозволив військовим оголосити понад 50 районів на Західному узбережжі «зонами безпеки» і виселити звідти «ворожих іноземців».
Офіційно їх називали «alien enemies», хоча дві третини інтернованих були американцями за народженням. Загалом у таборах опинилися 120 000 людей японського походження.
Фотографку Доротею Ленг найняло Управління переселення для документування цього процесу. Спочатку влада планувала використати фото як виправдання своїх дій. Але коли побачили результати — реальні обличчя, сумки зі зібраним поспіхом майном, дітей, що чекають на автобуси — негайно наклали цензуру. Негативи вилучили й маркували штампом «impounded».
Фото пролежали роками у Національному архіві без уваги. Лише у 1970-х їх знайшли й показали публіці. Ленг встигла побачити, як її «заборонені» знімки стали документом про страх, расизм і державну політику, яка зруйнувала тисячі життів під виглядом безпеки.
Усі фото — роботи Доротеї Ленг із Національного архіву США.
Мандри медіа🌏
Весна 1942-го. Японсько-американські родини змушені залишати свої будинки. Вони збираються біля «сортувальних центрів», звідки їх відправляють у табори для інтернованих. Так виглядало виконання указу Рузвельта №9066, який дозволив військовим оголосити понад 50 районів на Західному узбережжі «зонами безпеки» і виселити звідти «ворожих іноземців».
Офіційно їх називали «alien enemies», хоча дві третини інтернованих були американцями за народженням. Загалом у таборах опинилися 120 000 людей японського походження.
Фотографку Доротею Ленг найняло Управління переселення для документування цього процесу. Спочатку влада планувала використати фото як виправдання своїх дій. Але коли побачили результати — реальні обличчя, сумки зі зібраним поспіхом майном, дітей, що чекають на автобуси — негайно наклали цензуру. Негативи вилучили й маркували штампом «impounded».
Фото пролежали роками у Національному архіві без уваги. Лише у 1970-х їх знайшли й показали публіці. Ленг встигла побачити, як її «заборонені» знімки стали документом про страх, расизм і державну політику, яка зруйнувала тисячі життів під виглядом безпеки.
Усі фото — роботи Доротеї Ленг із Національного архіву США.
Мандри медіа🌏
❤🔥4🔥1