Балійські танцівниці: обличчя сакральної традиції, зафіксовані понад століття тому
Ці рідкісні фотографії початку XX століття зображують балійських танцівниць у моменті, але історія, яку вони втілюють, сягає тисячоліть.
Їхні пишні головні убори, нашаровані тканини та ювелірні прикраси — це не просто сценічні костюми. Це ритуальні шати, тісно пов’язані з індуїстськими обрядами, поклонінням богам і багатовіковою передачею знань через танець. Саме так виглядає жива традиція, коли тіло стає храмом, а рух — молитвою.
Балійські ритуальні танці беруть початок ще з VIII століття, коли з Індії через Яву на Балі прийшли індуїзм і буддизм. Танок став формою сакрального переказу міфів із «Рамаяни» та «Махабхарати» — через міміку, жести, рухи очей і пальців.
Після падіння імперії Маджапагіт у XV столітті, на Балі прибули яванські аристократи, жерці та митці. Вони принесли придворну культуру, яка поєдналася з місцевими віруваннями й дала життя таким формам танцю, як Леґонґ — витончений танець, який виконували юні дівчата, що змалку навчалися втілювати божественну грацію.
✨ Корисні сервіси для подорожей ✨
✨ Шукаєш найвигідніші квитки? 👉 Kiwi — знаходить варіанти, які не бачать інші
✨ Затримали або відмінили рейс?
👉 AirHelp — до €600 компенсації
✨ Потрібно житло за кращою ціною? 👉 Booking — найбільша база з відгуками
✨ Без інтернету за кордоном? 👉 Airalo — eSIM за 3 хвилини
✨ Хочеш побачити найцікавіше? 👉 GetYourGuide — екскурсії без черг
✨ Плануєш складну подорож? 👉 Trip.com — все в одному місці
Мандри медіа🌏
Ці рідкісні фотографії початку XX століття зображують балійських танцівниць у моменті, але історія, яку вони втілюють, сягає тисячоліть.
Їхні пишні головні убори, нашаровані тканини та ювелірні прикраси — це не просто сценічні костюми. Це ритуальні шати, тісно пов’язані з індуїстськими обрядами, поклонінням богам і багатовіковою передачею знань через танець. Саме так виглядає жива традиція, коли тіло стає храмом, а рух — молитвою.
Балійські ритуальні танці беруть початок ще з VIII століття, коли з Індії через Яву на Балі прийшли індуїзм і буддизм. Танок став формою сакрального переказу міфів із «Рамаяни» та «Махабхарати» — через міміку, жести, рухи очей і пальців.
Після падіння імперії Маджапагіт у XV столітті, на Балі прибули яванські аристократи, жерці та митці. Вони принесли придворну культуру, яка поєдналася з місцевими віруваннями й дала життя таким формам танцю, як Леґонґ — витончений танець, який виконували юні дівчата, що змалку навчалися втілювати божественну грацію.
👉 AirHelp — до €600 компенсації
Мандри медіа🌏
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤6👍2🔥2
Вчителька, яка ховала дітей від нацистів
У Брюсселі 1942 року вчителька Андре Ґьолен побачила, як кілька її учнів прийшли на урок із жовтими зірками — нацистським знаком, який вказував, що вони євреї. Наступного дня вона принесла фартухи для всіх — аби стерти розділення.
Та її спротив не обмежився класом. Вона вступила до підпільного Комітету захисту євреїв і допомогла врятувати понад 1000 єврейських дітей, переховуючи їх у школах, монастирях, чужих родинах. У 1943 році Ґестапо арештувало частину її учнів — вона залишилася.
Коли офіцер запитав, чи не соромно їй навчати єврейських дітей, вона відповіла:
“А вам — не соромно з ними воювати?”
Андре прожила сто років. І завжди повторювала:
✨ Корисні сервіси для подорожей ✨
✨ Шукаєш найвигідніші квитки? 👉 Kiwi — знаходить варіанти, які не бачать інші
✨ Затримали або відмінили рейс?
👉 AirHelp — до €600 компенсації
✨ Потрібно житло за кращою ціною? 👉 Booking — найбільша база з відгуками
✨ Без інтернету за кордоном? 👉 Airalo — eSIM за 3 хвилини
✨ Хочеш побачити найцікавіше? 👉 GetYourGuide — екскурсії без черг
✨ Плануєш складну подорож? 👉 Trip.com — все в одному місці
Мандри медіа🌏
У Брюсселі 1942 року вчителька Андре Ґьолен побачила, як кілька її учнів прийшли на урок із жовтими зірками — нацистським знаком, який вказував, що вони євреї. Наступного дня вона принесла фартухи для всіх — аби стерти розділення.
Та її спротив не обмежився класом. Вона вступила до підпільного Комітету захисту євреїв і допомогла врятувати понад 1000 єврейських дітей, переховуючи їх у школах, монастирях, чужих родинах. У 1943 році Ґестапо арештувало частину її учнів — вона залишилася.
Коли офіцер запитав, чи не соромно їй навчати єврейських дітей, вона відповіла:
“А вам — не соромно з ними воювати?”
Андре прожила сто років. І завжди повторювала:
“Я просто була вчителькою. І зробила, що мала.”
👉 AirHelp — до €600 компенсації
Мандри медіа🌏
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤10🔥3👍1
«Дерево життя» в Гані: мовчазний свідок історії
У ботанічному саду Абурі, на висотах неподалік від Аккри, стоїть незвична скульптура, вирізьблена просто у стовбурі старого дерева. Її називають «Дерево життя». Людські й тваринні фігури на ньому символізують ієрархію традиційного африканського суспільства: вождь — угорі, решта — як опора внизу.
Автор невідомий, але вважається, що дереву понад 300 років.
Сам ботанічний сад було засновано наприкінці XIX століття на місці колишнього санаторію для колоніальних чиновників. Згодом тут почали вирощувати какао й каучукові дерева, навчаючи місцевих фермерів сучасним методам сільського господарства.
Сьогодні сад виконує нову роль — як центр збереження рослинного різноманіття. Тут можна побачити тропічні дерева, рідкісні види та взяти участь в екологічних програмах.
Мандри медіа🌏
У ботанічному саду Абурі, на висотах неподалік від Аккри, стоїть незвична скульптура, вирізьблена просто у стовбурі старого дерева. Її називають «Дерево життя». Людські й тваринні фігури на ньому символізують ієрархію традиційного африканського суспільства: вождь — угорі, решта — як опора внизу.
Автор невідомий, але вважається, що дереву понад 300 років.
Сам ботанічний сад було засновано наприкінці XIX століття на місці колишнього санаторію для колоніальних чиновників. Згодом тут почали вирощувати какао й каучукові дерева, навчаючи місцевих фермерів сучасним методам сільського господарства.
Сьогодні сад виконує нову роль — як центр збереження рослинного різноманіття. Тут можна побачити тропічні дерева, рідкісні види та взяти участь в екологічних програмах.
Мандри медіа🌏
❤14
Загублений хрест у джунглях: нацистська експедиція в Амазонії
У глибині бразильської Амазонії, неподалік від водоспаду Санту-Антоніу на річці Жарі, стоїть дерев’яний хрест із німецьким написом:
«Йозеф Ґрайнер помер тут від гарячки 2 січня 1936 року, на службі німецькій науці».
Цей маловідомий надгробок — один із небагатьох матеріальних слідів таємничої експедиції Жарі, організованої в 1935–1937 роках під патронажем Третього Рейху. Її метою було вивчення Амазонії, зокрема можливість заснування в регіоні німецької колонії.
Йозеф Ґрайнер, учасник експедиції, помер від тропічної гарячки під час перебування в регіоні, де умови життя були надзвичайно складними: висока вологість, ізоляція, хвороби. Саме його могила стала своєрідним історичним знаком — тихим нагадуванням про амбіційний, але провалений проєкт, що поєднував наукові дослідження з ідеологічною експансією.
Німецький слід в Амазонії досі викликає інтерес у дослідників: частина документів збереглася в архівах, а фото часів експедиції повертаються до життя, коли отримують нове дихання в кольорі.
Колонії не вийшло. Але хрест залишився.
✨ Корисні сервіси для подорожей ✨
✨ Шукаєш найвигідніші квитки? 👉 Kiwi — знаходить варіанти, які не бачать інші
✨ Затримали або відмінили рейс?
👉 AirHelp — до €600 компенсації
✨ Потрібно житло за кращою ціною? 👉 Booking — найбільша база з відгуками
✨ Без інтернету за кордоном? 👉 Airalo — eSIM за 3 хвилини
✨ Хочеш побачити найцікавіше? 👉 GetYourGuide — екскурсії без черг
✨ Плануєш складну подорож? 👉 Trip.com — все в одному місці
Мандри медіа🌏
У глибині бразильської Амазонії, неподалік від водоспаду Санту-Антоніу на річці Жарі, стоїть дерев’яний хрест із німецьким написом:
«Йозеф Ґрайнер помер тут від гарячки 2 січня 1936 року, на службі німецькій науці».
Цей маловідомий надгробок — один із небагатьох матеріальних слідів таємничої експедиції Жарі, організованої в 1935–1937 роках під патронажем Третього Рейху. Її метою було вивчення Амазонії, зокрема можливість заснування в регіоні німецької колонії.
Йозеф Ґрайнер, учасник експедиції, помер від тропічної гарячки під час перебування в регіоні, де умови життя були надзвичайно складними: висока вологість, ізоляція, хвороби. Саме його могила стала своєрідним історичним знаком — тихим нагадуванням про амбіційний, але провалений проєкт, що поєднував наукові дослідження з ідеологічною експансією.
Німецький слід в Амазонії досі викликає інтерес у дослідників: частина документів збереглася в архівах, а фото часів експедиції повертаються до життя, коли отримують нове дихання в кольорі.
Колонії не вийшло. Але хрест залишився.
👉 AirHelp — до €600 компенсації
Мандри медіа🌏
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
👍5🔥5
Чому масаж у Південній Кореї — професія лише для незрячих
У Південній Кореї існує незвичне правило: лише особи з порушенням зору можуть офіційно отримати ліцензію на масаж. Закон, який може здатися обмежувальним, насправді має глибоке соціальне коріння.
Його ухвалили ще у 1913 році — під час японської окупації. У той час незрячі майже не мали доступу до жодної професії. Щоб дати їм шанс на заробіток, влада виділила масаж як спеціальну, “захищену” сферу.
Після здобуття незалежності Корея не скасувала цю норму. Навпаки — вона стала частиною державної політики соціального захисту. У 2008 та 2018 роках Конституційний суд підтвердив її законність, визнавши: це не дискримінація, а щит від виключення.
Сьогодні корейські незрячі масажисти користуються високою повагою. Їхня чутливість і майстерність — результат не лише навчання, а й особливого сприйняття світу на дотик.
Хоч іноді з’являються нелегальні практики від зрячих, держава стоїть на захисті цієї традиції, яка виросла з потреби, але зберігається — заради гідності.
Мандри медіа🌏
У Південній Кореї існує незвичне правило: лише особи з порушенням зору можуть офіційно отримати ліцензію на масаж. Закон, який може здатися обмежувальним, насправді має глибоке соціальне коріння.
Його ухвалили ще у 1913 році — під час японської окупації. У той час незрячі майже не мали доступу до жодної професії. Щоб дати їм шанс на заробіток, влада виділила масаж як спеціальну, “захищену” сферу.
Після здобуття незалежності Корея не скасувала цю норму. Навпаки — вона стала частиною державної політики соціального захисту. У 2008 та 2018 роках Конституційний суд підтвердив її законність, визнавши: це не дискримінація, а щит від виключення.
Сьогодні корейські незрячі масажисти користуються високою повагою. Їхня чутливість і майстерність — результат не лише навчання, а й особливого сприйняття світу на дотик.
Хоч іноді з’являються нелегальні практики від зрячих, держава стоїть на захисті цієї традиції, яка виросла з потреби, але зберігається — заради гідності.
Мандри медіа🌏
❤14👍3🔥3
Найстаріший водолазний костюм у світі зберігається у фінському містечку Рааґе
Його називають Старий джентльмен із Рааґе. Це шкіряний костюм XVIII століття, який дивом зберігся до наших днів і нині виставлений у місцевому музеї.
Виготовлений із телячої шкіри, зшитий вручну, зі швами, просоченими смолою. Повітря потрапляло всередину через довгу трубку, а голову захищала дерев’яна рамка під каптуром. Завдання костюма було простим і важливим — дозволити оглянути днище корабля під водою, не ставлячи його в док.
До музею артефакт потрапив у 1860-х роках завдяки капітану Йогану Лаєфстадіусу. Вже у XX столітті з нього зробили точну копію, яку навіть випробували у воді — костюм витримав повноцінне занурення.
Цей дивний на вигляд обладунок часто порівнюють із фантастичними костюмами, але він нагадує про зовсім інший світ — часи, коли виживання флоту залежало від майстерності людини, зануреної у холодну воду лише з повітряною трубкою.
✨ Корисні сервіси для подорожей ✨
✨ Шукаєш найвигідніші квитки? 👉 Kiwi — знаходить варіанти, які не бачать інші
✨ Затримали або відмінили рейс?
👉 AirHelp — до €600 компенсації
✨ Потрібно житло за кращою ціною? 👉 Booking — найбільша база з відгуками
✨ Без інтернету за кордоном? 👉 Airalo — eSIM за 3 хвилини
✨ Хочеш побачити найцікавіше? 👉 GetYourGuide — екскурсії без черг
✨ Плануєш складну подорож? 👉 Trip.com — все в одному місці
Мандри медіа🌏
Його називають Старий джентльмен із Рааґе. Це шкіряний костюм XVIII століття, який дивом зберігся до наших днів і нині виставлений у місцевому музеї.
Виготовлений із телячої шкіри, зшитий вручну, зі швами, просоченими смолою. Повітря потрапляло всередину через довгу трубку, а голову захищала дерев’яна рамка під каптуром. Завдання костюма було простим і важливим — дозволити оглянути днище корабля під водою, не ставлячи його в док.
До музею артефакт потрапив у 1860-х роках завдяки капітану Йогану Лаєфстадіусу. Вже у XX столітті з нього зробили точну копію, яку навіть випробували у воді — костюм витримав повноцінне занурення.
Цей дивний на вигляд обладунок часто порівнюють із фантастичними костюмами, але він нагадує про зовсім інший світ — часи, коли виживання флоту залежало від майстерності людини, зануреної у холодну воду лише з повітряною трубкою.
👉 AirHelp — до €600 компенсації
Мандри медіа🌏
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤11👍1
Лондон, XVIII століття. Історія, яка зруйнувала віру в «добропорядність».
Елізабет Браунріґґ була шанованою акушеркою. Її вважали зразком побожності та доброчесності, і саме тому Foundling Hospital довірив їй виховання сирітських дівчат — щоб ті навчалися ремеслу під наглядом «порядної жінки».
Та за фасадом поваги ховалася жорстокість. Дівчат били, морили голодом, замикали в темних комірчинах. Одну з них — Мері Кліффорд — зрештою знайшли напівживою, зі слідами катувань на тілі. Розслідування викрило те, що роками залишалося за стінами дому, який мав бути притулком.
14 вересня 1767 року Елізабет Браунріґґ стратили публічно на Тайберні.
Найстрашніше зло часто народжується не в темряві, а під маскою чесноти.
Мандри медіа🌏
Елізабет Браунріґґ була шанованою акушеркою. Її вважали зразком побожності та доброчесності, і саме тому Foundling Hospital довірив їй виховання сирітських дівчат — щоб ті навчалися ремеслу під наглядом «порядної жінки».
Та за фасадом поваги ховалася жорстокість. Дівчат били, морили голодом, замикали в темних комірчинах. Одну з них — Мері Кліффорд — зрештою знайшли напівживою, зі слідами катувань на тілі. Розслідування викрило те, що роками залишалося за стінами дому, який мав бути притулком.
14 вересня 1767 року Елізабет Браунріґґ стратили публічно на Тайберні.
Найстрашніше зло часто народжується не в темряві, а під маскою чесноти.
Мандри медіа🌏
🔥9😭4💯2
“Blue Babe” — муміфікований бізон льодовикової епохи з Аляски
У 1979 році золотошукачі на гідравлічному обладнанні поблизу Фербанкса, Аляска, натрапили на частково виступаючий із мерзлої ґрунтової лави стовбур із тілом. Це був мертвий бізон степовий (Steppe bison, Bison priscus), якому оцінюють приблизно 36 000–50 000 років.
Шкіра тіла вкрита синюватим нальотом — це мінерал вівіаніт, який утворився внаслідок реакції між фосфором у тканинах тварини та залізом у ґрунті. Звідси й прізвисько — Blue Babe.
На тілі знайдені глибокі сліди кігтів і проколів зубами: частина на задній частині тулуба чітко вказує на атаку American lion (Panthera atrox), великого хижака льодовикової епохи.
Костяк бізона та м’які тканини залишилися настільки добре збереженими, що дослідники в університеті Аляски могли вивчати його структуру, а шкуру встановили експозиційно.
Цей випадок проливає світло на умови життя й загибелі великих тварин льодовикової доби в арктичній Півночі, де швидке заморожування й покриви мерзлоти дозволили залишкам зберегтись мільйони років.
Мандри медіа🌏
У 1979 році золотошукачі на гідравлічному обладнанні поблизу Фербанкса, Аляска, натрапили на частково виступаючий із мерзлої ґрунтової лави стовбур із тілом. Це був мертвий бізон степовий (Steppe bison, Bison priscus), якому оцінюють приблизно 36 000–50 000 років.
Шкіра тіла вкрита синюватим нальотом — це мінерал вівіаніт, який утворився внаслідок реакції між фосфором у тканинах тварини та залізом у ґрунті. Звідси й прізвисько — Blue Babe.
На тілі знайдені глибокі сліди кігтів і проколів зубами: частина на задній частині тулуба чітко вказує на атаку American lion (Panthera atrox), великого хижака льодовикової епохи.
Костяк бізона та м’які тканини залишилися настільки добре збереженими, що дослідники в університеті Аляски могли вивчати його структуру, а шкуру встановили експозиційно.
Цей випадок проливає світло на умови життя й загибелі великих тварин льодовикової доби в арктичній Півночі, де швидке заморожування й покриви мерзлоти дозволили залишкам зберегтись мільйони років.
Мандри медіа🌏
🔥5👍3
Мінік — хлопчик, який опинився між двома світами
У 1897 році американський дослідник Роберт Пірі привіз із Гренландії до Нью-Йорка групу інуїтів, серед яких був восьмирічний хлопчик на ім’я Мінік та його батько Кісук. Їм обіцяли нове життя, але замість пригод чекали холодні зали Американського музею природничої історії. Там їх показували публіці як “представників Арктики”.
Менше ніж за рік більшість із них померла від хвороб, з якими їхній організм ніколи не стикався. Серед них — і батько Мініка. Хлопчикові сказали, що його поховали, але музей приховав правду: тіло Кіска залишили для анатомічних досліджень. Лише через роки Мінік дізнався, що надгробок був фальшивим, а кістки його батька стояли в колекції.
Він ріс у прийомній американській сім’ї, між двома культурами, не належачи повністю до жодної. У 1909-му спробував повернутися додому, в Гренландію, але чужим став навіть серед своїх.
Під час пандемії “іспанки” у 1918 році Мінік помер у США — йому було лише 28.
Мандри медіа🌏
У 1897 році американський дослідник Роберт Пірі привіз із Гренландії до Нью-Йорка групу інуїтів, серед яких був восьмирічний хлопчик на ім’я Мінік та його батько Кісук. Їм обіцяли нове життя, але замість пригод чекали холодні зали Американського музею природничої історії. Там їх показували публіці як “представників Арктики”.
Менше ніж за рік більшість із них померла від хвороб, з якими їхній організм ніколи не стикався. Серед них — і батько Мініка. Хлопчикові сказали, що його поховали, але музей приховав правду: тіло Кіска залишили для анатомічних досліджень. Лише через роки Мінік дізнався, що надгробок був фальшивим, а кістки його батька стояли в колекції.
Він ріс у прийомній американській сім’ї, між двома культурами, не належачи повністю до жодної. У 1909-му спробував повернутися додому, в Гренландію, але чужим став навіть серед своїх.
Під час пандемії “іспанки” у 1918 році Мінік помер у США — йому було лише 28.
Мандри медіа🌏
😢14❤🔥2❤2