У травні 1970 року норвезький мандрівник і антрополог Тур Гейєрдал вийшов в Атлантику на човні, який за логікою ХХ століття не мав би дістатися нікуди.

Його ідея була проста й водночас провокативна: якщо стародавні народи справді могли перетинати океани, то це мали дозволяти не технології, а сама природа суден. Щоб перевірити це, Гейєрдал збудував Ra II — очеретяний човен довжиною близько 12 метрів. Його зібрали в марокканському порту Сафі майстри з озера Тітікака — аймара та кечуа, які з покоління в покоління будували такі судна. Конструкція навмисно наслідувала давні єгипетські та месопотамські зображення човнів.

17 травня 1970 року Ra II вийшов у море. Через 56–57 днів і понад 6 тисяч кілометрів він досяг Барбадосу. Це не довело, що такі подорожі відбувалися в давнину, але показало головне: вони були можливими навіть на судні з папірусу.

Екіпаж Ra II був принципово міжнародним — серед учасників були представники Європи, Америки, Азії, Африки та СРСР. Гейєрдал свідомо зібрав людей різних культур і переконань, щоб показати: співпраця можлива навіть у замкненому просторі й у складних умовах.

Подорож несподівано набула ще одного виміру. Протягом майже всього переходу команда фіксувала нафтові плями й грудки мазуту у відкритому океані. Забруднення було зафіксовано на 43 із 57 днів плавання. Ці дані згодом передали до ООН — як доказ того, що навіть посеред Атлантики океан уже не був «чистим».

Ra II став не лише експериментом з минулим, а й тривожним свідченням стану світу в сучасності.

Мандри медіа🌏

Кіно часто здається вигаданим світом, але більшість знакових сцен знімали у цілком реальних місцях.
Міста, пустелі, села й ландшафти існували задовго до камер і сценаріїв — зі своєю історією, логікою забудови та побутом.

У цій серії відомі кіно локації.
Де саме знімали відомі фільми, чому обрали ці місця і що в них було до того, як вони стали частиною кіно.

Прийняла. Роблю рівно, стримано, у стилі документальної замітки без емоційних підсилювачів.

І перша локація ⏬

Матмата, Туніс

(Зоряні війни — планета Татуїн)

Матмата — берберське поселення на півдні Тунісу. Його особливість — житло, вирізане в землі. Будинок починається з круглого заглибленого двору, від якого в різні боки ведуть підземні кімнати. Така форма забудови поширена в регіоні щонайменше з середньовіччя.

Причина суто практична. Під землею стабільна температура: близько +20 °C упродовж року. Це дозволяє уникати спеки, різких перепадів температур і піщаних вітрів. Будівельні матеріали майже не використовуються — ґрунт і камінь слугують одночасно і конструкцією, і захистом.

У 1976 році Матмату обрали як одну з основних локацій для зйомок Зоряних війн. Знімальну групу цікавили не пустельні пейзажі загалом, а архітектура, яка не потребувала пояснень і декорацій. Підземні будинки виглядали так, ніби вони не належать Землі, але при цьому були повністю функціональними.

Домівка родини Ларсів у фільмі — це реальна будівля, відома сьогодні як Hotel Sidi Driss. До зйомок це був житловий комплекс, типовий для Матмати. Після виходу фільму його частково пристосували для туристів, але структура приміщень не змінювалася. У кадрі використані справжні дворики, проходи та кімнати.

Назва вигаданої планети Татуїн походить від міста Tataouine, розташованого неподалік. Джордж Лукас не приховував цього походження: назва була адаптована, але не вигадана з нуля.

Сьогодні Матмата залишається житловим поселенням. Частина мешканців переїхала в сучасні будинки, але троґлодитські оселі досі використовуються. Туризм, пов’язаний із фільмом, став додатковим джерелом доходу, однак поселення не перетворене на тематичний парк.

У фільмі Матмата виконує роль вигаданого світу. У реальності — це приклад адаптації людини до середовища, яка існувала задовго до появи кіно.

Мандри медіа🌏

Продовжую серію про кіно локації, і наступна ⬇️

Шир (Hobbiton), Нова Зеландія (Володар перснів/Хоббіт

Шир із фільмів Пітера Джексона знімали не в павільйоні. Це реальне місце на Північному острові Нової Зеландії, поблизу містечка Матамата. Землю надала родина Александерів — їхня вівчарська ферма з м’яким рельєфом і природними пагорбами.

У 1999 році тут побудували понад 40 нори хоббітів, міст, млин, дороги й центральний пагорб із будинком Більбо — Bag End. Першу версію декорацій створювали як тимчасову: після зйомок Володаря перснів більшість конструкцій розібрали, залишивши лише контури.

Коли почалася підготовка до трилогії Хоббіт, локацію відбудували заново — вже з урахуванням довготривалого використання. Декорації зробили стаціонарними, з реальними матеріалами: дерево, камінь, дерен. Сади біля будинків засаджували вручну, щоб вони виглядали обжитими, а не декоративними.

Важливо, що Hobbiton не є буквальним відтворенням Ширу з книжок Толкіна. Це візуальна інтерпретація, створена для кіно. У романах Шир значно більший і різноманітніший, але для фільму обрали компактний простір, де можна зчитати ідею спільноти, сільського ритму життя і відсутності поспіху.

Після виходу фільмів локацію вирішили зберегти. Сьогодні Hobbiton — офіційний туристичний об’єкт, який відвідують лише з екскурсіями. Це дозволяє контролювати навантаження на територію та зберігати вигляд декорацій.

Мандри медіа🌏

Рим у фільмі Ангели та Демони

(екранізація роману Дена Брауна)

Коли Ден Браун писав «Ангели та Демони», він використав те, що Рим робив століттями — перетворював владу на архітектуру, а архітектуру на символ. Тільки цього разу замість пап і кардиналів головним режисером став Голлівуд.

Екранізація Рона Говарда — це спроба прочитати Рим як детектив, де кожна площа стає уликою, кожна скульптура — підказкою. Фільм використовує місто як структуру, через яку вибудовується маршрут розслідування.

Сюжет рухається між реальними історичними точками: Castel Sant’Angelo, Piazza Navona з фонтаном Берніні, Пантеон, церква Santa Maria del Popolo. Усі ці місця існують у межах пішої доступності й давно сформували ландшафт історичного центру.
Головний герой цієї історії — Джан Лоренцо Берніні, геній італійського бароко, який фактично створив візуальну мову Контрреформації. У добу, коли католицька церква втрачала Європу через Реформацію, мистецтво стало зброєю.

Берніні перетворив Рим XVII століття на сцену — його фонтани, скульптури й церкви мали не лише прикрашати, а вражати, переконувати, навертати.
Вибір Брауна зробити Берніні таємним ілюмінатом — це іронічна гра зі смислами: архітектор, який працював на Ватикан, начебто залишив у своїх творах зашифровані послання проти нього. Звісно, «Шлях Просвітлення» — вигадка, а самі ілюмінати були просто баварським просвітницьким гуртком XVIII століття.

Але саме через цю суміш справжньої архітектури й вигаданої змови фільм працює — він використовує реальне місто як легітимацію триллера.
Зйомки поєднували автентичні локації зі студійною роботою. Через обмеження доступу до Ватикану частину сцен відтворювали в павільйонах, але зовнішні плани залишилися справжніми.

Сьогодні ці місця часто об’єднують у тематичні прогулянки, як спосіб побачити барокове серце Риму через призму сюжету.

Один із таких маршрутів зібраний тут.

Рим і раніше був скринькою історій, тепер до нього додався ще один шар — кінематографічний.

Мандри медіа🌏