Загублений хрест у джунглях: нацистська експедиція в Амазонії
У глибині бразильської Амазонії, неподалік від водоспаду Санту-Антоніу на річці Жарі, стоїть дерев’яний хрест із німецьким написом:
«Йозеф Ґрайнер помер тут від гарячки 2 січня 1936 року, на службі німецькій науці».
Цей маловідомий надгробок — один із небагатьох матеріальних слідів таємничої експедиції Жарі, організованої в 1935–1937 роках під патронажем Третього Рейху. Її метою було вивчення Амазонії, зокрема можливість заснування в регіоні німецької колонії.
Йозеф Ґрайнер, учасник експедиції, помер від тропічної гарячки під час перебування в регіоні, де умови життя були надзвичайно складними: висока вологість, ізоляція, хвороби. Саме його могила стала своєрідним історичним знаком — тихим нагадуванням про амбіційний, але провалений проєкт, що поєднував наукові дослідження з ідеологічною експансією.
Німецький слід в Амазонії досі викликає інтерес у дослідників: частина документів збереглася в архівах, а фото часів експедиції повертаються до життя, коли отримують нове дихання в кольорі.
Колонії не вийшло. Але хрест залишився.
✨ Корисні сервіси для подорожей ✨
✨ Шукаєш найвигідніші квитки? 👉 Kiwi — знаходить варіанти, які не бачать інші
✨ Затримали або відмінили рейс?
👉 AirHelp — до €600 компенсації
✨ Потрібно житло за кращою ціною? 👉 Booking — найбільша база з відгуками
✨ Без інтернету за кордоном? 👉 Airalo — eSIM за 3 хвилини
✨ Хочеш побачити найцікавіше? 👉 GetYourGuide — екскурсії без черг
✨ Плануєш складну подорож? 👉 Trip.com — все в одному місці
Мандри медіа🌏
У глибині бразильської Амазонії, неподалік від водоспаду Санту-Антоніу на річці Жарі, стоїть дерев’яний хрест із німецьким написом:
«Йозеф Ґрайнер помер тут від гарячки 2 січня 1936 року, на службі німецькій науці».
Цей маловідомий надгробок — один із небагатьох матеріальних слідів таємничої експедиції Жарі, організованої в 1935–1937 роках під патронажем Третього Рейху. Її метою було вивчення Амазонії, зокрема можливість заснування в регіоні німецької колонії.
Йозеф Ґрайнер, учасник експедиції, помер від тропічної гарячки під час перебування в регіоні, де умови життя були надзвичайно складними: висока вологість, ізоляція, хвороби. Саме його могила стала своєрідним історичним знаком — тихим нагадуванням про амбіційний, але провалений проєкт, що поєднував наукові дослідження з ідеологічною експансією.
Німецький слід в Амазонії досі викликає інтерес у дослідників: частина документів збереглася в архівах, а фото часів експедиції повертаються до життя, коли отримують нове дихання в кольорі.
Колонії не вийшло. Але хрест залишився.
👉 AirHelp — до €600 компенсації
Мандри медіа🌏
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
👍5🔥5❤1
Чому масаж у Південній Кореї — професія лише для незрячих
У Південній Кореї існує незвичне правило: лише особи з порушенням зору можуть офіційно отримати ліцензію на масаж. Закон, який може здатися обмежувальним, насправді має глибоке соціальне коріння.
Його ухвалили ще у 1913 році — під час японської окупації. У той час незрячі майже не мали доступу до жодної професії. Щоб дати їм шанс на заробіток, влада виділила масаж як спеціальну, “захищену” сферу.
Після здобуття незалежності Корея не скасувала цю норму. Навпаки — вона стала частиною державної політики соціального захисту. У 2008 та 2018 роках Конституційний суд підтвердив її законність, визнавши: це не дискримінація, а щит від виключення.
Сьогодні корейські незрячі масажисти користуються високою повагою. Їхня чутливість і майстерність — результат не лише навчання, а й особливого сприйняття світу на дотик.
Хоч іноді з’являються нелегальні практики від зрячих, держава стоїть на захисті цієї традиції, яка виросла з потреби, але зберігається — заради гідності.
Мандри медіа🌏
У Південній Кореї існує незвичне правило: лише особи з порушенням зору можуть офіційно отримати ліцензію на масаж. Закон, який може здатися обмежувальним, насправді має глибоке соціальне коріння.
Його ухвалили ще у 1913 році — під час японської окупації. У той час незрячі майже не мали доступу до жодної професії. Щоб дати їм шанс на заробіток, влада виділила масаж як спеціальну, “захищену” сферу.
Після здобуття незалежності Корея не скасувала цю норму. Навпаки — вона стала частиною державної політики соціального захисту. У 2008 та 2018 роках Конституційний суд підтвердив її законність, визнавши: це не дискримінація, а щит від виключення.
Сьогодні корейські незрячі масажисти користуються високою повагою. Їхня чутливість і майстерність — результат не лише навчання, а й особливого сприйняття світу на дотик.
Хоч іноді з’являються нелегальні практики від зрячих, держава стоїть на захисті цієї традиції, яка виросла з потреби, але зберігається — заради гідності.
Мандри медіа🌏
❤14👍3🔥3
Найстаріший водолазний костюм у світі зберігається у фінському містечку Рааґе
Його називають Старий джентльмен із Рааґе. Це шкіряний костюм XVIII століття, який дивом зберігся до наших днів і нині виставлений у місцевому музеї.
Виготовлений із телячої шкіри, зшитий вручну, зі швами, просоченими смолою. Повітря потрапляло всередину через довгу трубку, а голову захищала дерев’яна рамка під каптуром. Завдання костюма було простим і важливим — дозволити оглянути днище корабля під водою, не ставлячи його в док.
До музею артефакт потрапив у 1860-х роках завдяки капітану Йогану Лаєфстадіусу. Вже у XX столітті з нього зробили точну копію, яку навіть випробували у воді — костюм витримав повноцінне занурення.
Цей дивний на вигляд обладунок часто порівнюють із фантастичними костюмами, але він нагадує про зовсім інший світ — часи, коли виживання флоту залежало від майстерності людини, зануреної у холодну воду лише з повітряною трубкою.
✨ Корисні сервіси для подорожей ✨
✨ Шукаєш найвигідніші квитки? 👉 Kiwi — знаходить варіанти, які не бачать інші
✨ Затримали або відмінили рейс?
👉 AirHelp — до €600 компенсації
✨ Потрібно житло за кращою ціною? 👉 Booking — найбільша база з відгуками
✨ Без інтернету за кордоном? 👉 Airalo — eSIM за 3 хвилини
✨ Хочеш побачити найцікавіше? 👉 GetYourGuide — екскурсії без черг
✨ Плануєш складну подорож? 👉 Trip.com — все в одному місці
Мандри медіа🌏
Його називають Старий джентльмен із Рааґе. Це шкіряний костюм XVIII століття, який дивом зберігся до наших днів і нині виставлений у місцевому музеї.
Виготовлений із телячої шкіри, зшитий вручну, зі швами, просоченими смолою. Повітря потрапляло всередину через довгу трубку, а голову захищала дерев’яна рамка під каптуром. Завдання костюма було простим і важливим — дозволити оглянути днище корабля під водою, не ставлячи його в док.
До музею артефакт потрапив у 1860-х роках завдяки капітану Йогану Лаєфстадіусу. Вже у XX столітті з нього зробили точну копію, яку навіть випробували у воді — костюм витримав повноцінне занурення.
Цей дивний на вигляд обладунок часто порівнюють із фантастичними костюмами, але він нагадує про зовсім інший світ — часи, коли виживання флоту залежало від майстерності людини, зануреної у холодну воду лише з повітряною трубкою.
👉 AirHelp — до €600 компенсації
Мандри медіа🌏
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤11👍1
Лондон, XVIII століття. Історія, яка зруйнувала віру в «добропорядність».
Елізабет Браунріґґ була шанованою акушеркою. Її вважали зразком побожності та доброчесності, і саме тому Foundling Hospital довірив їй виховання сирітських дівчат — щоб ті навчалися ремеслу під наглядом «порядної жінки».
Та за фасадом поваги ховалася жорстокість. Дівчат били, морили голодом, замикали в темних комірчинах. Одну з них — Мері Кліффорд — зрештою знайшли напівживою, зі слідами катувань на тілі. Розслідування викрило те, що роками залишалося за стінами дому, який мав бути притулком.
14 вересня 1767 року Елізабет Браунріґґ стратили публічно на Тайберні.
Найстрашніше зло часто народжується не в темряві, а під маскою чесноти.
Мандри медіа🌏
Елізабет Браунріґґ була шанованою акушеркою. Її вважали зразком побожності та доброчесності, і саме тому Foundling Hospital довірив їй виховання сирітських дівчат — щоб ті навчалися ремеслу під наглядом «порядної жінки».
Та за фасадом поваги ховалася жорстокість. Дівчат били, морили голодом, замикали в темних комірчинах. Одну з них — Мері Кліффорд — зрештою знайшли напівживою, зі слідами катувань на тілі. Розслідування викрило те, що роками залишалося за стінами дому, який мав бути притулком.
14 вересня 1767 року Елізабет Браунріґґ стратили публічно на Тайберні.
Найстрашніше зло часто народжується не в темряві, а під маскою чесноти.
Мандри медіа🌏
🔥9😭4💯2
“Blue Babe” — муміфікований бізон льодовикової епохи з Аляски
У 1979 році золотошукачі на гідравлічному обладнанні поблизу Фербанкса, Аляска, натрапили на частково виступаючий із мерзлої ґрунтової лави стовбур із тілом. Це був мертвий бізон степовий (Steppe bison, Bison priscus), якому оцінюють приблизно 36 000–50 000 років.
Шкіра тіла вкрита синюватим нальотом — це мінерал вівіаніт, який утворився внаслідок реакції між фосфором у тканинах тварини та залізом у ґрунті. Звідси й прізвисько — Blue Babe.
На тілі знайдені глибокі сліди кігтів і проколів зубами: частина на задній частині тулуба чітко вказує на атаку American lion (Panthera atrox), великого хижака льодовикової епохи.
Костяк бізона та м’які тканини залишилися настільки добре збереженими, що дослідники в університеті Аляски могли вивчати його структуру, а шкуру встановили експозиційно.
Цей випадок проливає світло на умови життя й загибелі великих тварин льодовикової доби в арктичній Півночі, де швидке заморожування й покриви мерзлоти дозволили залишкам зберегтись мільйони років.
Мандри медіа🌏
У 1979 році золотошукачі на гідравлічному обладнанні поблизу Фербанкса, Аляска, натрапили на частково виступаючий із мерзлої ґрунтової лави стовбур із тілом. Це був мертвий бізон степовий (Steppe bison, Bison priscus), якому оцінюють приблизно 36 000–50 000 років.
Шкіра тіла вкрита синюватим нальотом — це мінерал вівіаніт, який утворився внаслідок реакції між фосфором у тканинах тварини та залізом у ґрунті. Звідси й прізвисько — Blue Babe.
На тілі знайдені глибокі сліди кігтів і проколів зубами: частина на задній частині тулуба чітко вказує на атаку American lion (Panthera atrox), великого хижака льодовикової епохи.
Костяк бізона та м’які тканини залишилися настільки добре збереженими, що дослідники в університеті Аляски могли вивчати його структуру, а шкуру встановили експозиційно.
Цей випадок проливає світло на умови життя й загибелі великих тварин льодовикової доби в арктичній Півночі, де швидке заморожування й покриви мерзлоти дозволили залишкам зберегтись мільйони років.
Мандри медіа🌏
🔥7👍4
Мінік — хлопчик, який опинився між двома світами
У 1897 році американський дослідник Роберт Пірі привіз із Гренландії до Нью-Йорка групу інуїтів, серед яких був восьмирічний хлопчик на ім’я Мінік та його батько Кісук. Їм обіцяли нове життя, але замість пригод чекали холодні зали Американського музею природничої історії. Там їх показували публіці як “представників Арктики”.
Менше ніж за рік більшість із них померла від хвороб, з якими їхній організм ніколи не стикався. Серед них — і батько Мініка. Хлопчикові сказали, що його поховали, але музей приховав правду: тіло Кіска залишили для анатомічних досліджень. Лише через роки Мінік дізнався, що надгробок був фальшивим, а кістки його батька стояли в колекції.
Він ріс у прийомній американській сім’ї, між двома культурами, не належачи повністю до жодної. У 1909-му спробував повернутися додому, в Гренландію, але чужим став навіть серед своїх.
Під час пандемії “іспанки” у 1918 році Мінік помер у США — йому було лише 28.
Мандри медіа🌏
У 1897 році американський дослідник Роберт Пірі привіз із Гренландії до Нью-Йорка групу інуїтів, серед яких був восьмирічний хлопчик на ім’я Мінік та його батько Кісук. Їм обіцяли нове життя, але замість пригод чекали холодні зали Американського музею природничої історії. Там їх показували публіці як “представників Арктики”.
Менше ніж за рік більшість із них померла від хвороб, з якими їхній організм ніколи не стикався. Серед них — і батько Мініка. Хлопчикові сказали, що його поховали, але музей приховав правду: тіло Кіска залишили для анатомічних досліджень. Лише через роки Мінік дізнався, що надгробок був фальшивим, а кістки його батька стояли в колекції.
Він ріс у прийомній американській сім’ї, між двома культурами, не належачи повністю до жодної. У 1909-му спробував повернутися додому, в Гренландію, але чужим став навіть серед своїх.
Під час пандемії “іспанки” у 1918 році Мінік помер у США — йому було лише 28.
Мандри медіа🌏
😢16❤🔥3❤2
Доньки Короля: як Франція заселяла Канаду
Між 1663 і 1673 роками Франція відправила до Нової Франції (сучасний Квебек) близько 800 молодих жінок, відомих як «Filles du Roi» — «Доньки Короля».
Більшість із них були бідними або сиротами. Король Людовік XIV оплатив їхню подорож, придане й базові потреби — усе, щоб колоністи, серед яких бракувало жінок, могли створити сім’ї й закріпитися на новій землі.
План спрацював.
Вже за десять років населення колонії подвоїлося, а майже всі жінки швидко вийшли заміж.
Сьогодні історики оцінюють, що приблизно дві третини французьких канадців можуть знайти серед своїх предків хоча б одну «Доньку Короля».
Фото — реконструкція з серіалу Canada: The Story of Us (CBC, 2017), який відтворює сцени з історії Канади.
Мандри медіа🌏
Між 1663 і 1673 роками Франція відправила до Нової Франції (сучасний Квебек) близько 800 молодих жінок, відомих як «Filles du Roi» — «Доньки Короля».
Більшість із них були бідними або сиротами. Король Людовік XIV оплатив їхню подорож, придане й базові потреби — усе, щоб колоністи, серед яких бракувало жінок, могли створити сім’ї й закріпитися на новій землі.
План спрацював.
Вже за десять років населення колонії подвоїлося, а майже всі жінки швидко вийшли заміж.
Сьогодні історики оцінюють, що приблизно дві третини французьких канадців можуть знайти серед своїх предків хоча б одну «Доньку Короля».
Фото — реконструкція з серіалу Canada: The Story of Us (CBC, 2017), який відтворює сцени з історії Канади.
Мандри медіа🌏
🔥8❤3👍1🙈1
🏛️ Великий Єгипетський музей у Гізі нарешті відкрито
4 листопада 2025 року відбулося те, чого археологи та мандрівники чекали десятиліттями — Великий Єгипетський музей офіційно відкрив двері для відвідувачів.
Це найбільший музей у світі, присвячений одній цивілізації.
Що робить його особливим?
• У колекції — понад 100 000 артефактів.
• 20 000 з них ніколи раніше не демонструвалися.
• Вперше після відкриття гробниці зібрана повна колекція скарбів Тутанхамона — близько 5 000 предметів в одному місці.
Це унікальна можливість побачити матеріальний світ, яким його бачили фараони.
Від золотих масок та коштовних прикрас до інструментів повсякденного життя.
Що ще варто побачити:
• Сонячний човен Хуфу довжиною 43 метри — символ подорожі у загробний світ.
• Колосальна статуя Рамзеса II у головному атріумі.
• Мумифікований крокодил віком понад 4 000 років.
• Ідеальні панорамні види на піраміди всього за 2 км від музею.
Для давніх єгиптян мистецтво було способом говорити з вічністю.
Тут це відчувається буквально у повітрі.
Як дістатися:
З Хургади: ~5 годин автомобілем або короткий переліт до Каїра
З Шарм-ель-Шейха: найзручніше літаком, ~1,5 години до Каїра
Якщо ви давно мріяли побачити Єгипет по-справжньому:
Це саме той момент.
🌟 Унікальна можливість побачити експонати, яких немає більше ніде у світі — у їхній справжній масштабності, кольорі та енергії.
Ніякі фото чи документальні фільми не передають цього відчуття присутності.
✈️ Бронюйте подорож онлайн без візиту до турагенції на Misto Travel
Можливо, саме ця поїздка стане однією з тих, які пам’ятають усе життя.
Мандри медіа🌏
4 листопада 2025 року відбулося те, чого археологи та мандрівники чекали десятиліттями — Великий Єгипетський музей офіційно відкрив двері для відвідувачів.
Це найбільший музей у світі, присвячений одній цивілізації.
Що робить його особливим?
• У колекції — понад 100 000 артефактів.
• 20 000 з них ніколи раніше не демонструвалися.
• Вперше після відкриття гробниці зібрана повна колекція скарбів Тутанхамона — близько 5 000 предметів в одному місці.
Це унікальна можливість побачити матеріальний світ, яким його бачили фараони.
Від золотих масок та коштовних прикрас до інструментів повсякденного життя.
Що ще варто побачити:
• Сонячний човен Хуфу довжиною 43 метри — символ подорожі у загробний світ.
• Колосальна статуя Рамзеса II у головному атріумі.
• Мумифікований крокодил віком понад 4 000 років.
• Ідеальні панорамні види на піраміди всього за 2 км від музею.
Для давніх єгиптян мистецтво було способом говорити з вічністю.
Тут це відчувається буквально у повітрі.
Як дістатися:
З Хургади: ~5 годин автомобілем або короткий переліт до Каїра
З Шарм-ель-Шейха: найзручніше літаком, ~1,5 години до Каїра
Якщо ви давно мріяли побачити Єгипет по-справжньому:
Це саме той момент.
🌟 Унікальна можливість побачити експонати, яких немає більше ніде у світі — у їхній справжній масштабності, кольорі та енергії.
Ніякі фото чи документальні фільми не передають цього відчуття присутності.
✈️ Бронюйте подорож онлайн без візиту до турагенції на Misto Travel
Можливо, саме ця поїздка стане однією з тих, які пам’ятають усе життя.
Мандри медіа🌏
👍8🔥3💘2❤1
Гертруда Бенхам — мандрівниця, яка підкорювала гори та континенти
Гертруда Бенхам народилася в Лондоні у 1867 році й обрала собі мандрівку замість звичайного життя свого часу. Вона піднялася на понад 300 вершин на різних континентах, долаючи маршрути, які для жінки того часу здавалися недосяжними.
Її подорожі пролягали від Альп до Канади, Африки, Індії та Гімалаїв. У 1909 році вона стала однією з перших жінок, які піднялися на Mount Kilimanjaro. Бенхам подорожувала здебільшого самостійно, жила на невеликий бюджет, придумувала власний одяг, збирала зразки, робила етнографічні записи — усе це не заради слави, а щоб пізнавати світ власними ногами.
Вона відійшла від життя у 1938 році, в дорозі. Її історія доводить: справжня сміливість — це не постійне прагнення до аплодисментів. Іноді це просто — підняти наплічник, приміряти черевики і йти далі.
Мандри медіа🌏
Гертруда Бенхам народилася в Лондоні у 1867 році й обрала собі мандрівку замість звичайного життя свого часу. Вона піднялася на понад 300 вершин на різних континентах, долаючи маршрути, які для жінки того часу здавалися недосяжними.
Її подорожі пролягали від Альп до Канади, Африки, Індії та Гімалаїв. У 1909 році вона стала однією з перших жінок, які піднялися на Mount Kilimanjaro. Бенхам подорожувала здебільшого самостійно, жила на невеликий бюджет, придумувала власний одяг, збирала зразки, робила етнографічні записи — усе це не заради слави, а щоб пізнавати світ власними ногами.
Вона відійшла від життя у 1938 році, в дорозі. Її історія доводить: справжня сміливість — це не постійне прагнення до аплодисментів. Іноді це просто — підняти наплічник, приміряти черевики і йти далі.
Мандри медіа🌏
❤8🔥2
Перший сміх дитини у традиції навахо
Арізона, 1929 рік. На фото — жінка з народу навахо тримає немовля на руках. Для її громади це не тільки материнський портрет. Це початок історії — момент, коли дитина вперше сміється.
У культурі навахо цей момент має глибокий сенс: вважається, що з першим сміхом дитина входить у людський світ і проявляє свою душу. Цю подію відзначають церемонією A’wee Chi’deedloh — «дитина засміялася».
Той, хто змусив немовля засміятися, стає господарем свята. Він готує частування, дарує гостям дрібні подарунки, а сама дитина роздає сіль — символ щедрості й початку її участі у спільному житті.
Мандри медіа🌏
Арізона, 1929 рік. На фото — жінка з народу навахо тримає немовля на руках. Для її громади це не тільки материнський портрет. Це початок історії — момент, коли дитина вперше сміється.
У культурі навахо цей момент має глибокий сенс: вважається, що з першим сміхом дитина входить у людський світ і проявляє свою душу. Цю подію відзначають церемонією A’wee Chi’deedloh — «дитина засміялася».
Той, хто змусив немовля засміятися, стає господарем свята. Він готує частування, дарує гостям дрібні подарунки, а сама дитина роздає сіль — символ щедрості й початку її участі у спільному житті.
Мандри медіа🌏
❤12❤🔥4
Палис — нічна істота з іранського фольклору
На цьому зображенні (Ісфахан, бл. 1921) — один із демонічних персонажів, які зустрічаються в перських рукописах з магії та астрології. Істоту називали Палис.
У арабсько-перській традиції Палис — тонка, майже безтілесна істота, яка блукає пустелею і полює на тих, хто засинає просто неба. Вважалося, що вона висмоктує кров не через укуси чи рани, а повільно злизуючи її зі стоп сплячої людини.
Такі історії мали, перш за все, практичний сенс:
— не спати на відкритому піску;
— не йти в дорогу на ніч;
— не залишатися без укриття у безлюдних пустельних місцях.
Палис у цьому сенсі не тільки демон. Це застереження про вразливість людини, яка залишається сам на сам із пустелею, темрявою і виснаженням.
Фольклор фіксує не лише страхи, а й правила виживання. Іноді — такими образами.
Мандри медіа🌏
На цьому зображенні (Ісфахан, бл. 1921) — один із демонічних персонажів, які зустрічаються в перських рукописах з магії та астрології. Істоту називали Палис.
У арабсько-перській традиції Палис — тонка, майже безтілесна істота, яка блукає пустелею і полює на тих, хто засинає просто неба. Вважалося, що вона висмоктує кров не через укуси чи рани, а повільно злизуючи її зі стоп сплячої людини.
Такі історії мали, перш за все, практичний сенс:
— не спати на відкритому піску;
— не йти в дорогу на ніч;
— не залишатися без укриття у безлюдних пустельних місцях.
Палис у цьому сенсі не тільки демон. Це застереження про вразливість людини, яка залишається сам на сам із пустелею, темрявою і виснаженням.
Фольклор фіксує не лише страхи, а й правила виживання. Іноді — такими образами.
Мандри медіа🌏
👍7❤3🔥3
Фріда Кало: тіло, яке довелося зібрати заново
17 вересня 1925 року автобус, у якому їхала 18-річна Фріда Кало, зіткнувся з трамваєм. Металева поручень пробила їй таз наскрізь. Хребет, ребра, нога, ключиця — переломи були настільки тяжкими, що лікарі майже не вірили, що вона переживе аварію.
Вона вижила. Але біль залишився з нею назавжди.
Упродовж життя Фріда носила майже три десятки ортопедичних корсетів — шкіряних, металевих, гіпсових. Вони утримували хребет, але не полегшували страждання. У 1953 році, через гангрену, їй ампутували праву ногу.
Корсети стали її другим тілом — обмеженням, яке вона перетворила на вислів. Вона розписувала їх, як свої автопортрети: чесно, без прикрас, із прямим поглядом у реальність.
У щоденнику перед смертю вона намалювала чорного ангела і написала:
Фріда Кало померла 13 липня 1954 року, у 47 років.
Її тіло зламували багато разів.
Її волю — ніколи.
Мандри медіа🌏
17 вересня 1925 року автобус, у якому їхала 18-річна Фріда Кало, зіткнувся з трамваєм. Металева поручень пробила їй таз наскрізь. Хребет, ребра, нога, ключиця — переломи були настільки тяжкими, що лікарі майже не вірили, що вона переживе аварію.
Вона вижила. Але біль залишився з нею назавжди.
Упродовж життя Фріда носила майже три десятки ортопедичних корсетів — шкіряних, металевих, гіпсових. Вони утримували хребет, але не полегшували страждання. У 1953 році, через гангрену, їй ампутували праву ногу.
Корсети стали її другим тілом — обмеженням, яке вона перетворила на вислів. Вона розписувала їх, як свої автопортрети: чесно, без прикрас, із прямим поглядом у реальність.
У щоденнику перед смертю вона намалювала чорного ангела і написала:
«Радісно чекаю на вихід. І сподіваюся більше не повертатися».
Фріда Кало померла 13 липня 1954 року, у 47 років.
Її тіло зламували багато разів.
Її волю — ніколи.
Мандри медіа🌏
❤10💔2
Святковий Відень 🎄🎅.
Там, де пахне гарячим глінтвейном.
У Відні початок зими завжди відчувається трохи раніше, ніж у календарі. Повітря холодне, але м’яке, ліхтарі світять тепліше, ніж зазвичай, і з Ратушплацу вже тягне прянощами — тим самим запахом, який неможливо сплутати ні з чим.
Перші різдвяні ярмарки тут з’явилися ще у 1298 році, коли імператор Альбрехт І дозволив продавати ремісничі вироби на “Dezembermarkt”. Шість століть потому усе змінилося — крім головного: люди все так само виходять на площі за настроєм, а не за покупками.
Сьогодні Відень перед святами — це мікс теплого світла, глінтвейну у керамічних кружках і того особливого відчуття, коли місто ніби уповільнюється, щоб дати вам вдихнути його на повні груди. І так, туристів багато, але атмосферу вони не псують — навпаки, роблять барви яскравішими.
Якщо хочеться зануритися глибше — є чудові різдвяні екскурсії, які проводять вузькими вулицями, де історія тримається за фасади.
Тут перевірені й атмосферні екскурсії.
А як насолодитися ярмарками у Відні та зберегти бюджет зібрала у статті:
➡️ https://mandry.media/rizdvo-u-vidni/
Мандри медіа🌏
Там, де пахне гарячим глінтвейном.
У Відні початок зими завжди відчувається трохи раніше, ніж у календарі. Повітря холодне, але м’яке, ліхтарі світять тепліше, ніж зазвичай, і з Ратушплацу вже тягне прянощами — тим самим запахом, який неможливо сплутати ні з чим.
Перші різдвяні ярмарки тут з’явилися ще у 1298 році, коли імператор Альбрехт І дозволив продавати ремісничі вироби на “Dezembermarkt”. Шість століть потому усе змінилося — крім головного: люди все так само виходять на площі за настроєм, а не за покупками.
Сьогодні Відень перед святами — це мікс теплого світла, глінтвейну у керамічних кружках і того особливого відчуття, коли місто ніби уповільнюється, щоб дати вам вдихнути його на повні груди. І так, туристів багато, але атмосферу вони не псують — навпаки, роблять барви яскравішими.
Якщо хочеться зануритися глибше — є чудові різдвяні екскурсії, які проводять вузькими вулицями, де історія тримається за фасади.
Тут перевірені й атмосферні екскурсії.
А як насолодитися ярмарками у Відні та зберегти бюджет зібрала у статті:
➡️ https://mandry.media/rizdvo-u-vidni/
Мандри медіа🌏
❤7😍3🔥2