6 липня 1907 року в Койоакані народилася Фріда Кало.
Одна з найвідоміших художниць ХХ століття, вона провела більшу частину життя в ліжку через тяжку аварію у 18 років. Автобус, у якому їхала Фріда, зіткнувся з трамваєм. Металевий поручень прошив її тіло наскрізь — від стегна до живота. Переломи хребта, таза, ребер, ноги, ключиці. Лікарі не вірили, що вона виживе. Її буквально збирали по частинах.
Фріда пережила десятки операцій і постійний біль. Саме тоді почала малювати — з підрамником на грудях і дзеркалом над ліжком. Так з’явилися її перші автопортрети: прямі, чесні, часто про страждання і силу.
«Я пишу себе, бо проводжу багато часу наодинці і тому що є темою, яку знаю найкраще», — казала вона.
У 1939 році її картину The Frame придбав Лувр — вперше твір мексиканської художниці опинився в його колекції.
А в самій Мексиці її по-справжньому визнали лише за 15 місяців до смерті. У 1953 році на відкриття своєї першої персональної виставки Фріду привезли на лікарняному ліжку. Вона вже не могла ходити, але була там, серед своїх картин.
Її останній напис на полотні був коротким: «Viva la vida» — «Хай живе життя».
Мандри медіа🌏
Одна з найвідоміших художниць ХХ століття, вона провела більшу частину життя в ліжку через тяжку аварію у 18 років. Автобус, у якому їхала Фріда, зіткнувся з трамваєм. Металевий поручень прошив її тіло наскрізь — від стегна до живота. Переломи хребта, таза, ребер, ноги, ключиці. Лікарі не вірили, що вона виживе. Її буквально збирали по частинах.
Фріда пережила десятки операцій і постійний біль. Саме тоді почала малювати — з підрамником на грудях і дзеркалом над ліжком. Так з’явилися її перші автопортрети: прямі, чесні, часто про страждання і силу.
«Я пишу себе, бо проводжу багато часу наодинці і тому що є темою, яку знаю найкраще», — казала вона.
У 1939 році її картину The Frame придбав Лувр — вперше твір мексиканської художниці опинився в його колекції.
А в самій Мексиці її по-справжньому визнали лише за 15 місяців до смерті. У 1953 році на відкриття своєї першої персональної виставки Фріду привезли на лікарняному ліжку. Вона вже не могла ходити, але була там, серед своїх картин.
Її останній напис на полотні був коротким: «Viva la vida» — «Хай живе життя».
Мандри медіа🌏
❤11🔥3😢3
Соломʼяні хлопці в Ірландії 🌾
На фото 1922 року — традиційні ірландські «Straw Boys», або «солом’яні хлопці». Так називали учасників весільних і святкових гулянь, які приходили веселити гостей у солом’яних масках і костюмах.
В Ірландії є ще одна схожа традиція — Wren Boys (хлопці з дроздом), пов’язана зі святом Lá an Dreoilín (День Дрозда), яке відзначають 26 грудня на День святого Стефана. Тоді групи людей у солом’яних костюмах і яскравому одязі ходять селами й містами з прикрашеним жердиною, на якій закріплений дрізд (тепер символічний).
Колись птахів справді ловили для ритуалу «поховання дрозда», але сьогодні це символічна хода. Учасники співають традиційні пісні, грають на музичних інструментах і збирають пожертви — тепер зазвичай для благодійності.
Мандри медіа🌏
На фото 1922 року — традиційні ірландські «Straw Boys», або «солом’яні хлопці». Так називали учасників весільних і святкових гулянь, які приходили веселити гостей у солом’яних масках і костюмах.
В Ірландії є ще одна схожа традиція — Wren Boys (хлопці з дроздом), пов’язана зі святом Lá an Dreoilín (День Дрозда), яке відзначають 26 грудня на День святого Стефана. Тоді групи людей у солом’яних костюмах і яскравому одязі ходять селами й містами з прикрашеним жердиною, на якій закріплений дрізд (тепер символічний).
Колись птахів справді ловили для ритуалу «поховання дрозда», але сьогодні це символічна хода. Учасники співають традиційні пісні, грають на музичних інструментах і збирають пожертви — тепер зазвичай для благодійності.
Мандри медіа🌏
👍8🔥3
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
🛣️ Найдовший автомобільний тунель у світі — в Норвегії.
Лердальський тунель з’єднує місто Лердал із Айдлангом у Согн-ог-Ф’юране. Його довжина — 24,5 км. Це найдовший у світі автомобільний тунель без жодних проміжних зупинок чи розв’язок усередині.
Будівництво тривало з 1995 по 2000 рік. Проклали його під горою заввишки понад 1400 метрів. Мета — зробити зимову дорогу між Осло і Бергеном безпечнішою, бо високогірні перевали часто закривають через сніг і лавини.
Щоб проїхати тунель, треба приблизно 20 хвилин. І це не просто темна труба під землею. Усередині є три спеціальні «зали» — широкі яскраво освітлені ділянки з синьо-жовтим підсвічуванням. Їх зробили спеціально для того, щоб водії не втрачали концентрацію і не впадали в монотонію на такій великій відстані.
Ще одна деталь: у тунелі проклали системи вентиляції, які видаляють вихлопні гази та подають свіже повітря — без цього проїзд на такій довжині був би просто небезпечним.
Мандри медіа🌏
Лердальський тунель з’єднує місто Лердал із Айдлангом у Согн-ог-Ф’юране. Його довжина — 24,5 км. Це найдовший у світі автомобільний тунель без жодних проміжних зупинок чи розв’язок усередині.
Будівництво тривало з 1995 по 2000 рік. Проклали його під горою заввишки понад 1400 метрів. Мета — зробити зимову дорогу між Осло і Бергеном безпечнішою, бо високогірні перевали часто закривають через сніг і лавини.
Щоб проїхати тунель, треба приблизно 20 хвилин. І це не просто темна труба під землею. Усередині є три спеціальні «зали» — широкі яскраво освітлені ділянки з синьо-жовтим підсвічуванням. Їх зробили спеціально для того, щоб водії не втрачали концентрацію і не впадали в монотонію на такій великій відстані.
Ще одна деталь: у тунелі проклали системи вентиляції, які видаляють вихлопні гази та подають свіже повітря — без цього проїзд на такій довжині був би просто небезпечним.
Мандри медіа🌏
👍6🔥6❤2
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Проєкт «Предки», Гана
Скульптор Кваме Акото-Бамфо заснував The Ancestor Project як мистецьку ініціативу для відновлення зв’язку африканської молоді та діаспори з власною історією. Тут використовують скульптуру, усну оповідь, перформанс і цифрові медіа.
На фото — серія робіт, що показують людей, загиблих через трансатлантичну работоргівлю. Це не тільки ті, хто помер у морі під час перевезення. Серед скульптур — образи тих, кого вбили ще під час захоплення в Африці, і тих, кого вважали «непридатними» для транспортування через поранення чи інвалідність.
Проєкт документує забуті історії й повертає обличчя тим, чиї імена не збереглися. Це спроба показати масштаби втрат без прикрас і символів, а через конкретні людські образи.
Мандри медіа🌏
Скульптор Кваме Акото-Бамфо заснував The Ancestor Project як мистецьку ініціативу для відновлення зв’язку африканської молоді та діаспори з власною історією. Тут використовують скульптуру, усну оповідь, перформанс і цифрові медіа.
На фото — серія робіт, що показують людей, загиблих через трансатлантичну работоргівлю. Це не тільки ті, хто помер у морі під час перевезення. Серед скульптур — образи тих, кого вбили ще під час захоплення в Африці, і тих, кого вважали «непридатними» для транспортування через поранення чи інвалідність.
Проєкт документує забуті історії й повертає обличчя тим, чиї імена не збереглися. Це спроба показати масштаби втрат без прикрас і символів, а через конкретні людські образи.
Мандри медіа🌏
🔥7👍2😭2
Чорніння зубів у Південно-Східній Азії
У багатьох культурах Південно-Східної, Південної та Центральної Азії традиційно існує ритуал чорніння зубів. У В’єтнамі його називають nhuộm răng.
Це не просто косметика. Жінки змішували і наносили на зуби суміші з нектару мурашиних крил, деревного вугілля, бджолиного воску чи знаменитих горіхів бетелю. Така практика вважалася ознакою зрілості, краси та соціального статусу.
Є ще й інше пояснення: у багатьох азійських культурах білий колір асоціюється зі світом духів і потойбічним. Вважалося, що чорні зуби відлякують злих духів і захищають від надприродного.
Сьогодні ця традиція поступово зникає, але її ще можна побачити серед старших поколінь у сільських регіонах, як частину живої культурної спадщини.
Мандри медіа🌏
У багатьох культурах Південно-Східної, Південної та Центральної Азії традиційно існує ритуал чорніння зубів. У В’єтнамі його називають nhuộm răng.
Це не просто косметика. Жінки змішували і наносили на зуби суміші з нектару мурашиних крил, деревного вугілля, бджолиного воску чи знаменитих горіхів бетелю. Така практика вважалася ознакою зрілості, краси та соціального статусу.
Є ще й інше пояснення: у багатьох азійських культурах білий колір асоціюється зі світом духів і потойбічним. Вважалося, що чорні зуби відлякують злих духів і захищають від надприродного.
Сьогодні ця традиція поступово зникає, але її ще можна побачити серед старших поколінь у сільських регіонах, як частину живої культурної спадщини.
Мандри медіа🌏
❤5👍2
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Hallgrímskirkja. Найвідоміша церква Ісландії, схожа на портал у Вальгаллу.
Розташована в самому центрі Рейкʼявіка, Hallgrímskirkja — найвища будівля Ісландії (74,5 м). Її силует видно з будь-якої точки міста.
Проєкт створив архітектор Ґудйон Самуельссон ще в 1937 році. Він хотів, щоб фасад нагадував ісландські базальтові стовпи — ті самі лавові формації, які лишаються після вивержень.
Будівництво затяглося на десятиліття. Почали в 1945 році, завершили тільки в 1986. Вежу добудовували останньою.
Церкву названо на честь поета і пастора XVII століття Галльґрімюра П’єтурссона, автора знаменитих Страстей Христових — головного твору ісландської духовної поезії.
Всередині — строгий інтер’єр і 15-метровий орган із 5275 труб. А з оглядового майданчика відкривається панорама міста й затоки.
Церква справді виглядає як ворота, гідні зустрічі вікінгів.
Мандри медіа🌏
Розташована в самому центрі Рейкʼявіка, Hallgrímskirkja — найвища будівля Ісландії (74,5 м). Її силует видно з будь-якої точки міста.
Проєкт створив архітектор Ґудйон Самуельссон ще в 1937 році. Він хотів, щоб фасад нагадував ісландські базальтові стовпи — ті самі лавові формації, які лишаються після вивержень.
Будівництво затяглося на десятиліття. Почали в 1945 році, завершили тільки в 1986. Вежу добудовували останньою.
Церкву названо на честь поета і пастора XVII століття Галльґрімюра П’єтурссона, автора знаменитих Страстей Христових — головного твору ісландської духовної поезії.
Всередині — строгий інтер’єр і 15-метровий орган із 5275 труб. А з оглядового майданчика відкривається панорама міста й затоки.
Церква справді виглядає як ворота, гідні зустрічі вікінгів.
Мандри медіа🌏
❤7🔥2
Доротея Ленг. Заборонені фотографії виселення японців у США, 1942
Весна 1942-го. Японсько-американські родини змушені залишати свої будинки. Вони збираються біля «сортувальних центрів», звідки їх відправляють у табори для інтернованих. Так виглядало виконання указу Рузвельта №9066, який дозволив військовим оголосити понад 50 районів на Західному узбережжі «зонами безпеки» і виселити звідти «ворожих іноземців».
Офіційно їх називали «alien enemies», хоча дві третини інтернованих були американцями за народженням. Загалом у таборах опинилися 120 000 людей японського походження.
Фотографку Доротею Ленг найняло Управління переселення для документування цього процесу. Спочатку влада планувала використати фото як виправдання своїх дій. Але коли побачили результати — реальні обличчя, сумки зі зібраним поспіхом майном, дітей, що чекають на автобуси — негайно наклали цензуру. Негативи вилучили й маркували штампом «impounded».
Фото пролежали роками у Національному архіві без уваги. Лише у 1970-х їх знайшли й показали публіці. Ленг встигла побачити, як її «заборонені» знімки стали документом про страх, расизм і державну політику, яка зруйнувала тисячі життів під виглядом безпеки.
Усі фото — роботи Доротеї Ленг із Національного архіву США.
Мандри медіа🌏
Весна 1942-го. Японсько-американські родини змушені залишати свої будинки. Вони збираються біля «сортувальних центрів», звідки їх відправляють у табори для інтернованих. Так виглядало виконання указу Рузвельта №9066, який дозволив військовим оголосити понад 50 районів на Західному узбережжі «зонами безпеки» і виселити звідти «ворожих іноземців».
Офіційно їх називали «alien enemies», хоча дві третини інтернованих були американцями за народженням. Загалом у таборах опинилися 120 000 людей японського походження.
Фотографку Доротею Ленг найняло Управління переселення для документування цього процесу. Спочатку влада планувала використати фото як виправдання своїх дій. Але коли побачили результати — реальні обличчя, сумки зі зібраним поспіхом майном, дітей, що чекають на автобуси — негайно наклали цензуру. Негативи вилучили й маркували штампом «impounded».
Фото пролежали роками у Національному архіві без уваги. Лише у 1970-х їх знайшли й показали публіці. Ленг встигла побачити, як її «заборонені» знімки стали документом про страх, расизм і державну політику, яка зруйнувала тисячі життів під виглядом безпеки.
Усі фото — роботи Доротеї Ленг із Національного архіву США.
Мандри медіа🌏
❤🔥5🔥1