Схований серед пагорбів Кіото, Японія, храм Отагі Ненбуцу-дзі є домом для колекції з 1200 статуй Ракан. Це один з найунікальніших та найхимерніших храмів Японії.
Храм був заснований у 8 столітті, але сучасні статуї Ракан були створені у 1981 році на честь реконструкції після численних пошкоджень. Кожна з 1200 статуй відрізняється своєю індивідуальністю та виразом обличчя, що надає храму неповторної атмосфери. Від щирих усмішок до серйозних поглядів – кожна статуя відображає унікальність і різноманітність людських емоцій.
Цей храм є ідеальним місцем для тих, хто шукає спокою та відновлення. Тиша навколишніх пагорбів і величезна кількість статуй створюють відчуття духовного умиротворення.
Мандри 🌏
Храм був заснований у 8 столітті, але сучасні статуї Ракан були створені у 1981 році на честь реконструкції після численних пошкоджень. Кожна з 1200 статуй відрізняється своєю індивідуальністю та виразом обличчя, що надає храму неповторної атмосфери. Від щирих усмішок до серйозних поглядів – кожна статуя відображає унікальність і різноманітність людських емоцій.
Цей храм є ідеальним місцем для тих, хто шукає спокою та відновлення. Тиша навколишніх пагорбів і величезна кількість статуй створюють відчуття духовного умиротворення.
Мандри 🌏
❤12🔥3
Останні Вовняні Мамонти: Історія Виживання На Віддаленому Острові
Вовняні мамонти, що колись мешкали по всій Північній півкулі, зникли з континентів близько 10 000 років тому. 🐘❄️ Однак, невелика група цих велетенських істот виживала на віддаленому острові Врангеля в Арктичному океані ще 6 000 років, аж до 4 000 років тому. Ця ізольована популяція стала останньою з свого виду.
Виживання В Ізоляції
На острові Врангеля мамонти змогли уникнути мисливців та великих змін клімату, які вплинули на їхніх континентальних родичів. Вони паслися на трав'янистих рівнинах і долали суворі арктичні зими, залишаючись незмінними символами минулого льодовикового періоду. 🌨️🌾
Генетичні Проблеми Та Екологічні Зміни
Тривала ізоляція призвела до генетичних дефектів через кровозміщення. Це знижувало їхню здатність до виживання. Крім того, кліматичні зміни призвели до зниження доступності їжі та забруднення водних ресурсів, що ускладнило їхнє життя. 🌍🔬
Останні Дослідження
Вчені досліджували залишки мамонтів на острові Врангеля, щоб зрозуміти причини їхнього вимирання. Виявилося, що вода на острові стала токсичною, а генетичні мутації призвели до різноманітних проблем зі здоров'ям, що в кінцевому підсумку призвело до їхньої загибелі. ☠️💧
Мандри 🌏
Вовняні мамонти, що колись мешкали по всій Північній півкулі, зникли з континентів близько 10 000 років тому. 🐘❄️ Однак, невелика група цих велетенських істот виживала на віддаленому острові Врангеля в Арктичному океані ще 6 000 років, аж до 4 000 років тому. Ця ізольована популяція стала останньою з свого виду.
Виживання В Ізоляції
На острові Врангеля мамонти змогли уникнути мисливців та великих змін клімату, які вплинули на їхніх континентальних родичів. Вони паслися на трав'янистих рівнинах і долали суворі арктичні зими, залишаючись незмінними символами минулого льодовикового періоду. 🌨️🌾
Генетичні Проблеми Та Екологічні Зміни
Тривала ізоляція призвела до генетичних дефектів через кровозміщення. Це знижувало їхню здатність до виживання. Крім того, кліматичні зміни призвели до зниження доступності їжі та забруднення водних ресурсів, що ускладнило їхнє життя. 🌍🔬
Останні Дослідження
Вчені досліджували залишки мамонтів на острові Врангеля, щоб зрозуміти причини їхнього вимирання. Виявилося, що вода на острові стала токсичною, а генетичні мутації призвели до різноманітних проблем зі здоров'ям, що в кінцевому підсумку призвело до їхньої загибелі. ☠️💧
Мандри 🌏
❤13👍4🔥1
Гаряче Озеро Натрон в Танзанії, що перетворює все на каміння
Озеро Натрон в Танзанії – це одне з найбільш загадкових і дивовижних місць на Землі. Розташоване на півночі країни, недалеко від кордону з Кенією, це озеро славиться своєю неймовірною здатністю перетворювати все на каміння.
Озеро має високий вміст солей і мінералів, зокрема натрієвого карбонату, що надає воді яскраво-червоний і рожевий відтінок. Температура води в озері може досягати 60°C, а рівень pH коливається від 9 до 10.5, що робить його одним із найбільш лужних водойм у світі.
Що робить озеро Натрон справді унікальним, так це його здатність зберігати тваринні останки в майже ідеальному стані. Тварини, які потрапляють у воду або гинуть поблизу озера, швидко муміфікуються через надзвичайно високий вміст солей. Це створює враження, ніби тварини були перетворені на камінь. Такі мумії виглядають як скульптури, залишаючи враження, що час зупинився.
Цікава історія пов'язана з озером Натрон: одного разу місцеві жителі знайшли птаха, що, здавалося, був живим, але повністю покритий соляною кіркою. Це відкриття викликало подив і стало ще одним доказом незвичайних властивостей озера.
Незважаючи на свої екстремальні умови, озеро Натрон є важливим середовищем для життя. Воно є домівкою для багатьох видів фламінго, які використовують солоні води для розмноження. Лужне середовище озера допомагає захищати пташині яйця від хижаків.
Озеро Натрон – це дивовижне місце, яке поєднує у собі смертельну красу і непередбачуваність природи. Його здатність "застигати" життя надає йому особливої містичної привабливості, роблячи його одним із найбільш унікальних місць на нашій планеті.
Мандри 🌏
Озеро Натрон в Танзанії – це одне з найбільш загадкових і дивовижних місць на Землі. Розташоване на півночі країни, недалеко від кордону з Кенією, це озеро славиться своєю неймовірною здатністю перетворювати все на каміння.
Озеро має високий вміст солей і мінералів, зокрема натрієвого карбонату, що надає воді яскраво-червоний і рожевий відтінок. Температура води в озері може досягати 60°C, а рівень pH коливається від 9 до 10.5, що робить його одним із найбільш лужних водойм у світі.
Що робить озеро Натрон справді унікальним, так це його здатність зберігати тваринні останки в майже ідеальному стані. Тварини, які потрапляють у воду або гинуть поблизу озера, швидко муміфікуються через надзвичайно високий вміст солей. Це створює враження, ніби тварини були перетворені на камінь. Такі мумії виглядають як скульптури, залишаючи враження, що час зупинився.
Цікава історія пов'язана з озером Натрон: одного разу місцеві жителі знайшли птаха, що, здавалося, був живим, але повністю покритий соляною кіркою. Це відкриття викликало подив і стало ще одним доказом незвичайних властивостей озера.
Незважаючи на свої екстремальні умови, озеро Натрон є важливим середовищем для життя. Воно є домівкою для багатьох видів фламінго, які використовують солоні води для розмноження. Лужне середовище озера допомагає захищати пташині яйця від хижаків.
Озеро Натрон – це дивовижне місце, яке поєднує у собі смертельну красу і непередбачуваність природи. Його здатність "застигати" життя надає йому особливої містичної привабливості, роблячи його одним із найбільш унікальних місць на нашій планеті.
Мандри 🌏
👍12❤6🔥3
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Сантана (Santana) – чарівне містечко на північному сході острова Мадейра (автономному регіоні Португалії), відоме своїми унікальними кольоровими трикутними будинками, побудованими з каменю і з дахами з очерету та соломи. 🏠🏘️
✅️ З'явившись у нас з 16 століття, сьогодні більшість із них бережуть і обслуговують для показу туристам. 🏡
✅️ Традиційні будинки з солом'яними дахами, ці химерні, але функціональні будинки тепер вже, мабуть, не зустрінеш майже ніде на Мадейрі, окрім Сантани. 🏡🏠
🟢 Сьогодні ці незвичайні будинки, які привертають увагу туристів, використовуються головним чином як допоміжні сільські споруди: в них може розміщуватися худоба або сільськогосподарські знаряддя. 🐄🌾
✅️ Цей регіон живе в основному сільським господарством, ремеслами і традиціями. 🌱👩🌾
🟢 Гірські ландшафти переважають пишні і зелені, покриті лавровим лісом, який був включений до списку "Всесвітньої спадщини" ЮНЕСКО, заохочуючи місцевих жителів зробити все для підтримання цієї краси. 🌲🌳
✅️ Однією з відмінних рис Мадейри вважається система левад – зрошувальних каналів, мережа яких покриває весь острів. 🚶♀️🚶♂️
🟢 Основна ідея – доставка води з дощових північних районів у південні, більш посушливі. 💧💦
🟢 Багато левад також є прекрасними прогулянковими маршрутами, прокладеними в наймальовничіших місцях. 🚶♂️🌄
✅️ Левади почали будувати в XVI столітті для доставки води з північної частини острова в засушливу південну частину. 💧🏞️
🟢 Останні левади були створені в 1970 році. 🌿💧
🟢 Зараз вони продовжують грати роль зрошувальних каналів, але також є популярним об'єктом туризму. 🏞️🌿
Мандри 🌏
✅️ З'явившись у нас з 16 століття, сьогодні більшість із них бережуть і обслуговують для показу туристам. 🏡
✅️ Традиційні будинки з солом'яними дахами, ці химерні, але функціональні будинки тепер вже, мабуть, не зустрінеш майже ніде на Мадейрі, окрім Сантани. 🏡🏠
🟢 Сьогодні ці незвичайні будинки, які привертають увагу туристів, використовуються головним чином як допоміжні сільські споруди: в них може розміщуватися худоба або сільськогосподарські знаряддя. 🐄🌾
✅️ Цей регіон живе в основному сільським господарством, ремеслами і традиціями. 🌱👩🌾
🟢 Гірські ландшафти переважають пишні і зелені, покриті лавровим лісом, який був включений до списку "Всесвітньої спадщини" ЮНЕСКО, заохочуючи місцевих жителів зробити все для підтримання цієї краси. 🌲🌳
✅️ Однією з відмінних рис Мадейри вважається система левад – зрошувальних каналів, мережа яких покриває весь острів. 🚶♀️🚶♂️
🟢 Основна ідея – доставка води з дощових північних районів у південні, більш посушливі. 💧💦
🟢 Багато левад також є прекрасними прогулянковими маршрутами, прокладеними в наймальовничіших місцях. 🚶♂️🌄
✅️ Левади почали будувати в XVI столітті для доставки води з північної частини острова в засушливу південну частину. 💧🏞️
🟢 Останні левади були створені в 1970 році. 🌿💧
🟢 Зараз вони продовжують грати роль зрошувальних каналів, але також є популярним об'єктом туризму. 🏞️🌿
Мандри 🌏
❤11👍2
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Якщо ви не знаєте що тут відбувається … 😅
Це захоплююча та древня традиція корінних народів Мексики, зокрема Тотонаків. Ця традиція є частиною їхньої культурної спадщини і відображає глибокі духовні та ритуальні елементи.
Опис ритуалу
Церемонія "Danza de Voladores" (танець флаєрів) включає п'ять учасників. Один з них залишається на верхівці високої (приблизно 30 метрів) жердини, де він грає на флейті та барабані, виконуючи ритуальний танець. Інші чотири учасники прив'язуються до мотузок і починають спускатися вниз, обертаючись навколо жердини. Їхній спуск символізує рухи птахів, а також приносить пошану чотирьом стихіям та чотирьом напрямкам світу.
Історичні корені
Традиція бере свій початок з давніх часів і пов'язана з міфологією та ритуалами корінних народів Центральної Мексики, таких як Тотонаки, Отомі та Уастеки. За легендою, цей ритуал був створений для умилостивлення богів і закликання дощів та родючості для землі. Ця традиція зберігає свої духовні корені і сьогодні, хоча й дещо видозмінена під впливом сучасності.
Символіка та підготовка
Процес підготовки до церемонії дуже важливий і включає вибір та зруб дерева, яке буде використане як жердина. Дерево очищують від гілок, а його встановлення супроводжується жертвоприношеннями квітів, копала, алкоголю, свічок і живих птахів або тварин. Жердина символізує зв'язок між небом, землею та підземним світом.
Сучасний контекст
У 2009 році ЮНЕСКО визнала церемонію "Danza de los Voladores" нематеріальною культурною спадщиною людства, що підкреслює її важливість і необхідність збереження. Сьогодні ця традиція залишається важливою частиною культурного життя Мексики і привертає увагу туристів з усього світу.
Мандри 🌏
Це захоплююча та древня традиція корінних народів Мексики, зокрема Тотонаків. Ця традиція є частиною їхньої культурної спадщини і відображає глибокі духовні та ритуальні елементи.
Опис ритуалу
Церемонія "Danza de Voladores" (танець флаєрів) включає п'ять учасників. Один з них залишається на верхівці високої (приблизно 30 метрів) жердини, де він грає на флейті та барабані, виконуючи ритуальний танець. Інші чотири учасники прив'язуються до мотузок і починають спускатися вниз, обертаючись навколо жердини. Їхній спуск символізує рухи птахів, а також приносить пошану чотирьом стихіям та чотирьом напрямкам світу.
Історичні корені
Традиція бере свій початок з давніх часів і пов'язана з міфологією та ритуалами корінних народів Центральної Мексики, таких як Тотонаки, Отомі та Уастеки. За легендою, цей ритуал був створений для умилостивлення богів і закликання дощів та родючості для землі. Ця традиція зберігає свої духовні корені і сьогодні, хоча й дещо видозмінена під впливом сучасності.
Символіка та підготовка
Процес підготовки до церемонії дуже важливий і включає вибір та зруб дерева, яке буде використане як жердина. Дерево очищують від гілок, а його встановлення супроводжується жертвоприношеннями квітів, копала, алкоголю, свічок і живих птахів або тварин. Жердина символізує зв'язок між небом, землею та підземним світом.
Сучасний контекст
У 2009 році ЮНЕСКО визнала церемонію "Danza de los Voladores" нематеріальною культурною спадщиною людства, що підкреслює її важливість і необхідність збереження. Сьогодні ця традиція залишається важливою частиною культурного життя Мексики і привертає увагу туристів з усього світу.
Мандри 🌏
🔥8❤3👍2
Баміанський Будда в Афганістані до його руйнування в 1992 році.
Баміанські Будди - дві монументальні буддійські статуї, висічені у скелях долини Баміан в Афганістані.
Ці монументальні фігури були свідченням стародавнього мистецтва і духовності. Ось кілька ключових деталей про них:
Ці величні Будди простояли понад тисячоліття, переживши різні історичні події. Однак у березні 2001 року вони були зруйновані, оскільки їх вважали ідолами і такими, що закликають до ухиляння від поклоніння.
Обидві статуї були трагічно підірвані, стерши багатовікову культурну спадщину і залишивши по собі лише спогади та фотографії.
Мандри 🌏
Баміанські Будди - дві монументальні буддійські статуї, висічені у скелях долини Баміан в Афганістані.
Ці монументальні фігури були свідченням стародавнього мистецтва і духовності. Ось кілька ключових деталей про них:
Ці величні Будди простояли понад тисячоліття, переживши різні історичні події. Однак у березні 2001 року вони були зруйновані, оскільки їх вважали ідолами і такими, що закликають до ухиляння від поклоніння.
Обидві статуї були трагічно підірвані, стерши багатовікову культурну спадщину і залишивши по собі лише спогади та фотографії.
Мандри 🌏
😢10❤1
До появи перцевого балончика, найкращим захистом незаміжньої дами була шпилька для капелюха 🎩🔪
На початку 20-го століття, коли жінки почали активно виходити в суспільство без супроводу чоловіків, вони стикалися з різними небезпеками. Одним із способів самозахисту, який вони використовували, була звичайна шпилька для капелюха. Цей аксесуар, який спочатку слугував для фіксації капелюхів, швидко став важливою зброєю в арсеналі жінок.
Шпильки для капелюхів були довгими, гострими металевими стрижнями, які проходили через капелюх і зачіску, забезпечуючи надійну фіксацію. Деякі шпильки могли бути до дев'яти дюймів в довжину, що робило їх дуже ефективними в якості засобу самооборони. Жінки швидко зрозуміли, що ці аксесуари можуть слугувати не лише для моди, а й для захисту від небажаних нападів. 💪🛡️
На початку 1900-х років, коли все більше жінок почали працювати та пересуватися містами самостійно, вони стали об'єктами уваги з боку так званих "масшеров" - чоловіків, які чіплялися до жінок на вулиці. Шпилька для капелюха стала своєрідним символом жіночої незалежності та самозахисту. Відомі випадки, коли жінки використовували шпильки для захисту від нападів і навіть зуміли відлякати нападників. 🚶♀️👠
Популярність шпильок для капелюхів як засобу самозахисту стала настільки великою, що в деяких містах були прийняті закони, що обмежували довжину шпильок. Владі турбувало те, що такі шпильки могли бути небезпечними для оточуючих, особливо в громадському транспорті та на вулицях. Наприклад, у 1910 році Чикаго прийняв закон, який вимагав, щоб кінці шпильок були захищені спеціальними ковпачками. 🚇📏
Мандри 🌏
На початку 20-го століття, коли жінки почали активно виходити в суспільство без супроводу чоловіків, вони стикалися з різними небезпеками. Одним із способів самозахисту, який вони використовували, була звичайна шпилька для капелюха. Цей аксесуар, який спочатку слугував для фіксації капелюхів, швидко став важливою зброєю в арсеналі жінок.
Шпильки для капелюхів були довгими, гострими металевими стрижнями, які проходили через капелюх і зачіску, забезпечуючи надійну фіксацію. Деякі шпильки могли бути до дев'яти дюймів в довжину, що робило їх дуже ефективними в якості засобу самооборони. Жінки швидко зрозуміли, що ці аксесуари можуть слугувати не лише для моди, а й для захисту від небажаних нападів. 💪🛡️
На початку 1900-х років, коли все більше жінок почали працювати та пересуватися містами самостійно, вони стали об'єктами уваги з боку так званих "масшеров" - чоловіків, які чіплялися до жінок на вулиці. Шпилька для капелюха стала своєрідним символом жіночої незалежності та самозахисту. Відомі випадки, коли жінки використовували шпильки для захисту від нападів і навіть зуміли відлякати нападників. 🚶♀️👠
Популярність шпильок для капелюхів як засобу самозахисту стала настільки великою, що в деяких містах були прийняті закони, що обмежували довжину шпильок. Владі турбувало те, що такі шпильки могли бути небезпечними для оточуючих, особливо в громадському транспорті та на вулицях. Наприклад, у 1910 році Чикаго прийняв закон, який вимагав, щоб кінці шпильок були захищені спеціальними ковпачками. 🚇📏
Мандри 🌏
❤12👍4🤗1
Як любов Агати Крісті до археології вплинула на «Смерть на Нілі»
У 1930-х роках знаменита письменниця детективів Агата Крісті вирушала на щорічні розкопки на Близький Схід разом зі своїм чоловіком-археологом Максом Маллоуеном. Ці подорожі глибоко вплинули на її творчість, зокрема на один з її найвідоміших романів — «Смерть на Нілі».
Агата Крісті, відома своїм захопленням історією та загадками, знайшла в археології нове джерело натхнення. Її подорожі до Єгипту та інших місць зберігання стародавніх цивілізацій дали їй змогу глибше зрозуміти культуру, історію та мистецтво цих регіонів. Це знання вона вправно використала у своїх творах, додаючи їм автентичності та неповторної атмосфери.
Одного разу, під час експедиції на розкопки в Іраку, Крісті допомагала очищати та фотографувати артефакти. Цей процес, де кожен предмет розповідав свою власну історію, нагадував їй розслідування злочинів, де кожна деталь могла стати ключовою для розгадки. Це відчуття загадки та відкриття знайшло своє відображення в її романах, зокрема в «Смерті на Нілі».
Дія роману «Смерть на Нілі» відбувається на розкішному річковому круїзі по Нілу. Цей корабель стає місцем злочину, де кожен пасажир має свою таємницю. Крісті майстерно вплітає в сюжет свої знання про єгипетську археологію, збагачуючи історію описами стародавніх пам’яток та культурних нюансів. Наприклад, опис Карнакського храму та інших історичних місць, які згадуються в романі, дають читачам змогу відчути атмосферу древнього Єгипту.
Крісті також використовувала свої археологічні пригоди для створення правдоподібних та захопливих персонажів. Герої «Смерті на Нілі» — це не просто випадкові мандрівники, а люди зі своїми історіями, інтересами та мотивами. Досвід письменниці на розкопках допоміг їй створити багатовимірних персонажів, що додає глибини та реалістичності її детективам.
Крім того, сам процес археологічних розкопок, з його детальною та терплячою роботою, вплинув на стиль письма Крісті. Як археологи ретельно досліджують землю шар за шаром, так і Крісті ретельно розкриває свої сюжети, поступово підводячи читачів до розгадки.
Мандри 🌏
У 1930-х роках знаменита письменниця детективів Агата Крісті вирушала на щорічні розкопки на Близький Схід разом зі своїм чоловіком-археологом Максом Маллоуеном. Ці подорожі глибоко вплинули на її творчість, зокрема на один з її найвідоміших романів — «Смерть на Нілі».
Агата Крісті, відома своїм захопленням історією та загадками, знайшла в археології нове джерело натхнення. Її подорожі до Єгипту та інших місць зберігання стародавніх цивілізацій дали їй змогу глибше зрозуміти культуру, історію та мистецтво цих регіонів. Це знання вона вправно використала у своїх творах, додаючи їм автентичності та неповторної атмосфери.
Одного разу, під час експедиції на розкопки в Іраку, Крісті допомагала очищати та фотографувати артефакти. Цей процес, де кожен предмет розповідав свою власну історію, нагадував їй розслідування злочинів, де кожна деталь могла стати ключовою для розгадки. Це відчуття загадки та відкриття знайшло своє відображення в її романах, зокрема в «Смерті на Нілі».
Дія роману «Смерть на Нілі» відбувається на розкішному річковому круїзі по Нілу. Цей корабель стає місцем злочину, де кожен пасажир має свою таємницю. Крісті майстерно вплітає в сюжет свої знання про єгипетську археологію, збагачуючи історію описами стародавніх пам’яток та культурних нюансів. Наприклад, опис Карнакського храму та інших історичних місць, які згадуються в романі, дають читачам змогу відчути атмосферу древнього Єгипту.
Крісті також використовувала свої археологічні пригоди для створення правдоподібних та захопливих персонажів. Герої «Смерті на Нілі» — це не просто випадкові мандрівники, а люди зі своїми історіями, інтересами та мотивами. Досвід письменниці на розкопках допоміг їй створити багатовимірних персонажів, що додає глибини та реалістичності її детективам.
Крім того, сам процес археологічних розкопок, з його детальною та терплячою роботою, вплинув на стиль письма Крісті. Як археологи ретельно досліджують землю шар за шаром, так і Крісті ретельно розкриває свої сюжети, поступово підводячи читачів до розгадки.
Мандри 🌏
❤11👍2🔥1