1906 рік. Служниця прибирає будинок за допомогою одного з перших побутових пилососів.
На межі ХІХ і ХХ століть прибирання в домах було важкою фізичною роботою. Килими вибивали надворі, пил підіймали мітлами, а чистота трималася виключно на витривалості людей, які працювали в домі. У будинках середнього й вищого класу цю роботу виконувала прислуга — щодня і без механічної допомоги.
Пилосос, який видно на таких знімках, мало схожий на сучасний. Це була велика, важка машина, іноді з бензиновим двигуном або зовнішньою системою всмоктування. Її не переносили з кімнати в кімнату — апарат часто залишали надворі, а довгі шланги заводили у вікна. Таке обладнання було дорогим і доступним лише заможним родинам або демонструвалося як технічна новинка.
Попри незручність, ці машини означали принципову зміну. Вперше бруд не розганяли, а справді видаляли. Для домашніх працівників це не завжди означало легшу працю — пилососи вимагали сили й навчання — але вони стали початком механізації домашньої роботи.
Мандри медіа🌏
На межі ХІХ і ХХ століть прибирання в домах було важкою фізичною роботою. Килими вибивали надворі, пил підіймали мітлами, а чистота трималася виключно на витривалості людей, які працювали в домі. У будинках середнього й вищого класу цю роботу виконувала прислуга — щодня і без механічної допомоги.
Пилосос, який видно на таких знімках, мало схожий на сучасний. Це була велика, важка машина, іноді з бензиновим двигуном або зовнішньою системою всмоктування. Її не переносили з кімнати в кімнату — апарат часто залишали надворі, а довгі шланги заводили у вікна. Таке обладнання було дорогим і доступним лише заможним родинам або демонструвалося як технічна новинка.
Попри незручність, ці машини означали принципову зміну. Вперше бруд не розганяли, а справді видаляли. Для домашніх працівників це не завжди означало легшу працю — пилососи вимагали сили й навчання — але вони стали початком механізації домашньої роботи.
Мандри медіа🌏
❤8🔥4🤯1
Коли рік добігає кінця, у повітрі з’являється щось дуже знайоме. Це легкий подих дитинства, запах мандарин, м’яке світло гірлянд, відчуття, що ось-ось станеться маленьке диво.
І саме в цей час хочеться нагадати собі та одне одному просту річ: не здаваймося.
Навіть коли день виглядає темнішим, ніж ми сподівалися. Навіть коли сил вже зовсім немає.
Бо завжди залишається щось, що ми можемо зробити. Невеликий крок кожного дня. Тепле слово близьким або навіть незнайомій людині. Чесний вчинок.
І світ поруч стає трішки світлішим.
Хай цей новий рік принесе нам більше спокою, тепла й моментів, у яких ми згадаємо: чудеса не приходять самі. Ми створюємо їх самі — щодня, кожен як може.
Бажаю всім затишного Нового Року.
Мандри медіа🌏
І саме в цей час хочеться нагадати собі та одне одному просту річ: не здаваймося.
Навіть коли день виглядає темнішим, ніж ми сподівалися. Навіть коли сил вже зовсім немає.
Бо завжди залишається щось, що ми можемо зробити. Невеликий крок кожного дня. Тепле слово близьким або навіть незнайомій людині. Чесний вчинок.
І світ поруч стає трішки світлішим.
Хай цей новий рік принесе нам більше спокою, тепла й моментів, у яких ми згадаємо: чудеса не приходять самі. Ми створюємо їх самі — щодня, кожен як може.
Бажаю всім затишного Нового Року.
Мандри медіа🌏
🥰8❤2🤗1
Туалетний папір не завжди вважали необхідною річчю.
У середині ХІХ століття його не сприймали як повсякденний засіб гігієни. У 1857 році в США з’являється один із перших комерційних варіантів — продукт Джозефа Ґаєтті. Його продавали окремими аркушами й позиціонували як медичний засіб, а не елемент щоденного побуту.
Рулонний туалетний папір починає входити у вжиток наприкінці ХІХ століття. На межі століть це ще новий і не дуже поширений продукт. Папір був невибілений, жорсткий і щільний. Комфорт не був критерієм — важливо було, щоб він просто виконував свою функцію.
Лише у 1920-х роках з’являється вибілений і більш гладкий папір. По-справжньому м’який, багатошаровий туалетний папір стає звичним значно пізніше — вже після Другої світової війни.
Мандри медіа🌏
У середині ХІХ століття його не сприймали як повсякденний засіб гігієни. У 1857 році в США з’являється один із перших комерційних варіантів — продукт Джозефа Ґаєтті. Його продавали окремими аркушами й позиціонували як медичний засіб, а не елемент щоденного побуту.
Рулонний туалетний папір починає входити у вжиток наприкінці ХІХ століття. На межі століть це ще новий і не дуже поширений продукт. Папір був невибілений, жорсткий і щільний. Комфорт не був критерієм — важливо було, щоб він просто виконував свою функцію.
Лише у 1920-х роках з’являється вибілений і більш гладкий папір. По-справжньому м’який, багатошаровий туалетний папір стає звичним значно пізніше — вже після Другої світової війни.
Мандри медіа🌏
👍5😱3🔥2
У травні 1970 року норвезький мандрівник і антрополог Тур Гейєрдал вийшов в Атлантику на човні, який за логікою ХХ століття не мав би дістатися нікуди.
Його ідея була проста й водночас провокативна: якщо стародавні народи справді могли перетинати океани, то це мали дозволяти не технології, а сама природа суден. Щоб перевірити це, Гейєрдал збудував Ra II — очеретяний човен довжиною близько 12 метрів. Його зібрали в марокканському порту Сафі майстри з озера Тітікака — аймара та кечуа, які з покоління в покоління будували такі судна. Конструкція навмисно наслідувала давні єгипетські та месопотамські зображення човнів.
17 травня 1970 року Ra II вийшов у море. Через 56–57 днів і понад 6 тисяч кілометрів він досяг Барбадосу. Це не довело, що такі подорожі відбувалися в давнину, але показало головне: вони були можливими навіть на судні з папірусу.
Екіпаж Ra II був принципово міжнародним — серед учасників були представники Європи, Америки, Азії, Африки та СРСР. Гейєрдал свідомо зібрав людей різних культур і переконань, щоб показати: співпраця можлива навіть у замкненому просторі й у складних умовах.
Подорож несподівано набула ще одного виміру. Протягом майже всього переходу команда фіксувала нафтові плями й грудки мазуту у відкритому океані. Забруднення було зафіксовано на 43 із 57 днів плавання. Ці дані згодом передали до ООН — як доказ того, що навіть посеред Атлантики океан уже не був «чистим».
Ra II став не лише експериментом з минулим, а й тривожним свідченням стану світу в сучасності.
Мандри медіа🌏
Його ідея була проста й водночас провокативна: якщо стародавні народи справді могли перетинати океани, то це мали дозволяти не технології, а сама природа суден. Щоб перевірити це, Гейєрдал збудував Ra II — очеретяний човен довжиною близько 12 метрів. Його зібрали в марокканському порту Сафі майстри з озера Тітікака — аймара та кечуа, які з покоління в покоління будували такі судна. Конструкція навмисно наслідувала давні єгипетські та месопотамські зображення човнів.
17 травня 1970 року Ra II вийшов у море. Через 56–57 днів і понад 6 тисяч кілометрів він досяг Барбадосу. Це не довело, що такі подорожі відбувалися в давнину, але показало головне: вони були можливими навіть на судні з папірусу.
Екіпаж Ra II був принципово міжнародним — серед учасників були представники Європи, Америки, Азії, Африки та СРСР. Гейєрдал свідомо зібрав людей різних культур і переконань, щоб показати: співпраця можлива навіть у замкненому просторі й у складних умовах.
Подорож несподівано набула ще одного виміру. Протягом майже всього переходу команда фіксувала нафтові плями й грудки мазуту у відкритому океані. Забруднення було зафіксовано на 43 із 57 днів плавання. Ці дані згодом передали до ООН — як доказ того, що навіть посеред Атлантики океан уже не був «чистим».
Ra II став не лише експериментом з минулим, а й тривожним свідченням стану світу в сучасності.
Мандри медіа🌏
👍4🔥4😍3
Кіно часто здається вигаданим світом, але більшість знакових сцен знімали у цілком реальних місцях.
Міста, пустелі, села й ландшафти існували задовго до камер і сценаріїв — зі своєю історією, логікою забудови та побутом.
У цій серії відомі кіно локації.
Де саме знімали відомі фільми, чому обрали ці місця і що в них було до того, як вони стали частиною кіно.
Прийняла. Роблю рівно, стримано, у стилі документальної замітки без емоційних підсилювачів.
І перша локація ⏬
Матмата, Туніс
(Зоряні війни — планета Татуїн)
Матмата — берберське поселення на півдні Тунісу. Його особливість — житло, вирізане в землі. Будинок починається з круглого заглибленого двору, від якого в різні боки ведуть підземні кімнати. Така форма забудови поширена в регіоні щонайменше з середньовіччя.
Причина суто практична. Під землею стабільна температура: близько +20 °C упродовж року. Це дозволяє уникати спеки, різких перепадів температур і піщаних вітрів. Будівельні матеріали майже не використовуються — ґрунт і камінь слугують одночасно і конструкцією, і захистом.
У 1976 році Матмату обрали як одну з основних локацій для зйомок Зоряних війн. Знімальну групу цікавили не пустельні пейзажі загалом, а архітектура, яка не потребувала пояснень і декорацій. Підземні будинки виглядали так, ніби вони не належать Землі, але при цьому були повністю функціональними.
Домівка родини Ларсів у фільмі — це реальна будівля, відома сьогодні як Hotel Sidi Driss. До зйомок це був житловий комплекс, типовий для Матмати. Після виходу фільму його частково пристосували для туристів, але структура приміщень не змінювалася. У кадрі використані справжні дворики, проходи та кімнати.
Назва вигаданої планети Татуїн походить від міста Tataouine, розташованого неподалік. Джордж Лукас не приховував цього походження: назва була адаптована, але не вигадана з нуля.
Сьогодні Матмата залишається житловим поселенням. Частина мешканців переїхала в сучасні будинки, але троґлодитські оселі досі використовуються. Туризм, пов’язаний із фільмом, став додатковим джерелом доходу, однак поселення не перетворене на тематичний парк.
У фільмі Матмата виконує роль вигаданого світу. У реальності — це приклад адаптації людини до середовища, яка існувала задовго до появи кіно.
Мандри медіа🌏
Міста, пустелі, села й ландшафти існували задовго до камер і сценаріїв — зі своєю історією, логікою забудови та побутом.
У цій серії відомі кіно локації.
Де саме знімали відомі фільми, чому обрали ці місця і що в них було до того, як вони стали частиною кіно.
Прийняла. Роблю рівно, стримано, у стилі документальної замітки без емоційних підсилювачів.
І перша локація ⏬
Матмата, Туніс
(Зоряні війни — планета Татуїн)
Матмата — берберське поселення на півдні Тунісу. Його особливість — житло, вирізане в землі. Будинок починається з круглого заглибленого двору, від якого в різні боки ведуть підземні кімнати. Така форма забудови поширена в регіоні щонайменше з середньовіччя.
Причина суто практична. Під землею стабільна температура: близько +20 °C упродовж року. Це дозволяє уникати спеки, різких перепадів температур і піщаних вітрів. Будівельні матеріали майже не використовуються — ґрунт і камінь слугують одночасно і конструкцією, і захистом.
У 1976 році Матмату обрали як одну з основних локацій для зйомок Зоряних війн. Знімальну групу цікавили не пустельні пейзажі загалом, а архітектура, яка не потребувала пояснень і декорацій. Підземні будинки виглядали так, ніби вони не належать Землі, але при цьому були повністю функціональними.
Домівка родини Ларсів у фільмі — це реальна будівля, відома сьогодні як Hotel Sidi Driss. До зйомок це був житловий комплекс, типовий для Матмати. Після виходу фільму його частково пристосували для туристів, але структура приміщень не змінювалася. У кадрі використані справжні дворики, проходи та кімнати.
Назва вигаданої планети Татуїн походить від міста Tataouine, розташованого неподалік. Джордж Лукас не приховував цього походження: назва була адаптована, але не вигадана з нуля.
Сьогодні Матмата залишається житловим поселенням. Частина мешканців переїхала в сучасні будинки, але троґлодитські оселі досі використовуються. Туризм, пов’язаний із фільмом, став додатковим джерелом доходу, однак поселення не перетворене на тематичний парк.
У фільмі Матмата виконує роль вигаданого світу. У реальності — це приклад адаптації людини до середовища, яка існувала задовго до появи кіно.
Мандри медіа🌏
❤7😍2
Продовжую серію про кіно локації, і наступна ⬇️
Шир (Hobbiton), Нова Зеландія (Володар перснів/Хоббіт
Шир із фільмів Пітера Джексона знімали не в павільйоні. Це реальне місце на Північному острові Нової Зеландії, поблизу містечка Матамата. Землю надала родина Александерів — їхня вівчарська ферма з м’яким рельєфом і природними пагорбами.
У 1999 році тут побудували понад 40 нори хоббітів, міст, млин, дороги й центральний пагорб із будинком Більбо — Bag End. Першу версію декорацій створювали як тимчасову: після зйомок Володаря перснів більшість конструкцій розібрали, залишивши лише контури.
Коли почалася підготовка до трилогії Хоббіт, локацію відбудували заново — вже з урахуванням довготривалого використання. Декорації зробили стаціонарними, з реальними матеріалами: дерево, камінь, дерен. Сади біля будинків засаджували вручну, щоб вони виглядали обжитими, а не декоративними.
Важливо, що Hobbiton не є буквальним відтворенням Ширу з книжок Толкіна. Це візуальна інтерпретація, створена для кіно. У романах Шир значно більший і різноманітніший, але для фільму обрали компактний простір, де можна зчитати ідею спільноти, сільського ритму життя і відсутності поспіху.
Після виходу фільмів локацію вирішили зберегти. Сьогодні Hobbiton — офіційний туристичний об’єкт, який відвідують лише з екскурсіями. Це дозволяє контролювати навантаження на територію та зберігати вигляд декорацій.
Мандри медіа🌏
Шир (Hobbiton), Нова Зеландія (Володар перснів/Хоббіт
Шир із фільмів Пітера Джексона знімали не в павільйоні. Це реальне місце на Північному острові Нової Зеландії, поблизу містечка Матамата. Землю надала родина Александерів — їхня вівчарська ферма з м’яким рельєфом і природними пагорбами.
У 1999 році тут побудували понад 40 нори хоббітів, міст, млин, дороги й центральний пагорб із будинком Більбо — Bag End. Першу версію декорацій створювали як тимчасову: після зйомок Володаря перснів більшість конструкцій розібрали, залишивши лише контури.
Коли почалася підготовка до трилогії Хоббіт, локацію відбудували заново — вже з урахуванням довготривалого використання. Декорації зробили стаціонарними, з реальними матеріалами: дерево, камінь, дерен. Сади біля будинків засаджували вручну, щоб вони виглядали обжитими, а не декоративними.
Важливо, що Hobbiton не є буквальним відтворенням Ширу з книжок Толкіна. Це візуальна інтерпретація, створена для кіно. У романах Шир значно більший і різноманітніший, але для фільму обрали компактний простір, де можна зчитати ідею спільноти, сільського ритму життя і відсутності поспіху.
Після виходу фільмів локацію вирішили зберегти. Сьогодні Hobbiton — офіційний туристичний об’єкт, який відвідують лише з екскурсіями. Це дозволяє контролювати навантаження на територію та зберігати вигляд декорацій.
Мандри медіа🌏
❤4👍1