Примарний портрет молодої робітниці фабрики в штаті Мен, США, зроблений близько 1911 року Льюїсом Хайнсом. Їй лише 9 років, і, згідно з записами, вона працювала на заводі з консервування морепродуктів у штаті Мен.
Разом з іншими членами своєї сім'ї, Нан де Галант проводила довгі години протягом літніх місяців за важкою працею. Незважаючи на це, в заголовку фотографії її описали як "розпещену дитину". Можливо, це було пов'язано з тим, що її робота на фабриці була "нерегулярною", а не щоденною.
Діти-працівники віку Нан не були чимось незвичайним. За даними Бюро трудової статистики США, з 1890 по 1910 рік "не менше 18 відсотків усіх дітей у віці 10-15 років працювали".
У штаті Мен закон, що забороняв дітям до 12 років працювати на виробництві, не поширювався на консервну промисловість, оскільки вона виробляла продукти, що швидко псуються. Цей закон змінився в 1911 році, але важко оцінити, скільки дітей насправді перестали працювати.
Корисні додатки для мандрівників📱
Мандри медіа🌏
Разом з іншими членами своєї сім'ї, Нан де Галант проводила довгі години протягом літніх місяців за важкою працею. Незважаючи на це, в заголовку фотографії її описали як "розпещену дитину". Можливо, це було пов'язано з тим, що її робота на фабриці була "нерегулярною", а не щоденною.
Діти-працівники віку Нан не були чимось незвичайним. За даними Бюро трудової статистики США, з 1890 по 1910 рік "не менше 18 відсотків усіх дітей у віці 10-15 років працювали".
У штаті Мен закон, що забороняв дітям до 12 років працювати на виробництві, не поширювався на консервну промисловість, оскільки вона виробляла продукти, що швидко псуються. Цей закон змінився в 1911 році, але важко оцінити, скільки дітей насправді перестали працювати.
Корисні додатки для мандрівників
Мандри медіа🌏
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
👍6🔥4
Фаньцзіншань. Гора, де зустрічаються теперішнє і майбутнє.
Священна гора Фаньцзіншань у провінції Ґуйчжоу — одне з головних паломницьких місць китайського буддизму. На її вершині, на висоті 2 570 метрів, розташовані два храми: Храм Шак’ямуні та Храм Майтреї. Один символізує теперішнє, інший — майбутнє. Вони стоять на окремих скелях, з’єднаних вузьким кам’яним мостом над урвищем, що має назву «Ущелина Золотої Шаблі».
Точна дата побудови невідома. Відомо, що буддизм прийшов у цей регіон у 639 році, за часів династії Тан. За архівними свідченнями, храми були споруджені в період Юнле династії Мін — понад 500 років тому. Згодом їх перебудували, дотримуючись первісного вигляду. Нові дахи зробили з металу, щоб витримували сильні вітри гірського хребта.
Кожен храм має лише одну залу, викладену з каменю, 5,4 м завширшки і 5,55 м у глибину. Щоб дістатися до них, потрібно подолати тисячі сходинок. Спершу паломники приходять до храму Шак’ямуні на південному піку, а потім, перетнувши міст, — до Храму Майтреї на північному. Цей маршрут вважається символічним переходом від сьогодення до майбутнього — в дусі буддійського вчення.
Історичні документи свідчать, що в давнину на горі існувала ціла система монастирів. Проте в XVI столітті багато з них було знищено, і слава Фаньцзіншані тимчасово згасла. Вона знову здобула визнання лише в ХХ столітті, а в 2018 році її включили до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.
Мандри медіа🌏
Священна гора Фаньцзіншань у провінції Ґуйчжоу — одне з головних паломницьких місць китайського буддизму. На її вершині, на висоті 2 570 метрів, розташовані два храми: Храм Шак’ямуні та Храм Майтреї. Один символізує теперішнє, інший — майбутнє. Вони стоять на окремих скелях, з’єднаних вузьким кам’яним мостом над урвищем, що має назву «Ущелина Золотої Шаблі».
Точна дата побудови невідома. Відомо, що буддизм прийшов у цей регіон у 639 році, за часів династії Тан. За архівними свідченнями, храми були споруджені в період Юнле династії Мін — понад 500 років тому. Згодом їх перебудували, дотримуючись первісного вигляду. Нові дахи зробили з металу, щоб витримували сильні вітри гірського хребта.
Кожен храм має лише одну залу, викладену з каменю, 5,4 м завширшки і 5,55 м у глибину. Щоб дістатися до них, потрібно подолати тисячі сходинок. Спершу паломники приходять до храму Шак’ямуні на південному піку, а потім, перетнувши міст, — до Храму Майтреї на північному. Цей маршрут вважається символічним переходом від сьогодення до майбутнього — в дусі буддійського вчення.
Історичні документи свідчать, що в давнину на горі існувала ціла система монастирів. Проте в XVI столітті багато з них було знищено, і слава Фаньцзіншані тимчасово згасла. Вона знову здобула визнання лише в ХХ столітті, а в 2018 році її включили до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.
Мандри медіа🌏
1❤9👍2🔥2
6 липня 1907 року в Койоакані народилася Фріда Кало.
Одна з найвідоміших художниць ХХ століття, вона провела більшу частину життя в ліжку через тяжку аварію у 18 років. Автобус, у якому їхала Фріда, зіткнувся з трамваєм. Металевий поручень прошив її тіло наскрізь — від стегна до живота. Переломи хребта, таза, ребер, ноги, ключиці. Лікарі не вірили, що вона виживе. Її буквально збирали по частинах.
Фріда пережила десятки операцій і постійний біль. Саме тоді почала малювати — з підрамником на грудях і дзеркалом над ліжком. Так з’явилися її перші автопортрети: прямі, чесні, часто про страждання і силу.
«Я пишу себе, бо проводжу багато часу наодинці і тому що є темою, яку знаю найкраще», — казала вона.
У 1939 році її картину The Frame придбав Лувр — вперше твір мексиканської художниці опинився в його колекції.
А в самій Мексиці її по-справжньому визнали лише за 15 місяців до смерті. У 1953 році на відкриття своєї першої персональної виставки Фріду привезли на лікарняному ліжку. Вона вже не могла ходити, але була там, серед своїх картин.
Її останній напис на полотні був коротким: «Viva la vida» — «Хай живе життя».
Мандри медіа🌏
Одна з найвідоміших художниць ХХ століття, вона провела більшу частину життя в ліжку через тяжку аварію у 18 років. Автобус, у якому їхала Фріда, зіткнувся з трамваєм. Металевий поручень прошив її тіло наскрізь — від стегна до живота. Переломи хребта, таза, ребер, ноги, ключиці. Лікарі не вірили, що вона виживе. Її буквально збирали по частинах.
Фріда пережила десятки операцій і постійний біль. Саме тоді почала малювати — з підрамником на грудях і дзеркалом над ліжком. Так з’явилися її перші автопортрети: прямі, чесні, часто про страждання і силу.
«Я пишу себе, бо проводжу багато часу наодинці і тому що є темою, яку знаю найкраще», — казала вона.
У 1939 році її картину The Frame придбав Лувр — вперше твір мексиканської художниці опинився в його колекції.
А в самій Мексиці її по-справжньому визнали лише за 15 місяців до смерті. У 1953 році на відкриття своєї першої персональної виставки Фріду привезли на лікарняному ліжку. Вона вже не могла ходити, але була там, серед своїх картин.
Її останній напис на полотні був коротким: «Viva la vida» — «Хай живе життя».
Мандри медіа🌏
❤11🔥3😢3
Соломʼяні хлопці в Ірландії 🌾
На фото 1922 року — традиційні ірландські «Straw Boys», або «солом’яні хлопці». Так називали учасників весільних і святкових гулянь, які приходили веселити гостей у солом’яних масках і костюмах.
В Ірландії є ще одна схожа традиція — Wren Boys (хлопці з дроздом), пов’язана зі святом Lá an Dreoilín (День Дрозда), яке відзначають 26 грудня на День святого Стефана. Тоді групи людей у солом’яних костюмах і яскравому одязі ходять селами й містами з прикрашеним жердиною, на якій закріплений дрізд (тепер символічний).
Колись птахів справді ловили для ритуалу «поховання дрозда», але сьогодні це символічна хода. Учасники співають традиційні пісні, грають на музичних інструментах і збирають пожертви — тепер зазвичай для благодійності.
Мандри медіа🌏
На фото 1922 року — традиційні ірландські «Straw Boys», або «солом’яні хлопці». Так називали учасників весільних і святкових гулянь, які приходили веселити гостей у солом’яних масках і костюмах.
В Ірландії є ще одна схожа традиція — Wren Boys (хлопці з дроздом), пов’язана зі святом Lá an Dreoilín (День Дрозда), яке відзначають 26 грудня на День святого Стефана. Тоді групи людей у солом’яних костюмах і яскравому одязі ходять селами й містами з прикрашеним жердиною, на якій закріплений дрізд (тепер символічний).
Колись птахів справді ловили для ритуалу «поховання дрозда», але сьогодні це символічна хода. Учасники співають традиційні пісні, грають на музичних інструментах і збирають пожертви — тепер зазвичай для благодійності.
Мандри медіа🌏
👍9🔥3