Подивилися «Люксембург, Люксембург», а ще після показу зустрілися із режисером і головними героями. Вражень море, тож ділимося.

Що взагалі у сюжеті? Все крутиться навколо поїздки братів-близнюків до батька, що перебуває при смерті в Люксембурзі. А взагалі тут про повсякдення родини, різні характери та дотепні ситуації, що знайомі кожному. Антоніо Лукіч немов підгледів за нами й переніс увесь сміх і сум на екран.

Що за вайбом? Гарної комедії тут удосталь, драми ж небагато. Ну принаймні менше, ніж у першій роботі творця «Мої думки тихі». Проте є важкі моменти, під час яких не тільки глядачам нічого сказати, а й персонажам.

Що сподобалося? Увага до дрібних деталей, саундтрек, а ще доволі харизматичні актори. Почувалися брати Насірови впевнено та зробили історію ще яскравішою, хоча це їхній дебют у кіно.

Однак серденько автора допису вкрала акторка, що зіграла Ларису Петрівну. Шкода, що вона не побачила навіть чорновий варіант кіно.

Що ще дізналися від творчої команди? Засновано на реальних подіях, режисер шукав тата в Іспанії за схожими обставинами. Внутрішні вагання він вирішив показати за допомогою близнюків. Тривалість першого монтажу ≈ 3,5 години. Консул реально консул, а машина з фільму належить оператору. Опісля хотіли пошукати біля ТРЦ, бо він на ній приїхав, але не стали.

А ще знаємо, що стрічка з'явиться на Netflix через кілька місяців.

Висновок: ставимо п'ятірку, але з мінусом, адже є невдалі жарти та сцени, де погано відіграв акторський склад. А втім, радимо сходити спочатку в кінотеатр, а потім гуртом на стримінгу передивитися. Воно того варте.

А ви вже подивилися? Чи ще не встигли?