І ви, і ми знаємо, хто мав отримати нагороду серед документалок. Радимо подивитися «Будинок зі скалок» і скласти власну думку.

Про що, де і коли? Лисичанськ 2019-2020 року, 20 км від лінії фронту. День у дитбудинку розпочинається з ранкової зарядки, а потім — важкі телефонні розмови з батьками… Які всупереч всьому викликають гірку усмішку.

Дії стрічки обмежуються інтернатом. Найчастіше це розповіді дітлахів про минуле життя, яке вони мріють повернути. Ну й що, що батько вдарив маму ножем, а у когось примушував пити — вони все одно їх люблять. У стрічки не було сценарію і дублів, його головні герої не грають ролі.

Що змушує відчувати біль? Кожне слово. Кожна сцена. Кожний мешканець.

Хочеться плакати, коли мати відвідує дітей, а хтось просто дивиться на це. Але ворожіння малечі та слова: «Бачу погано тобі в житті буде, бомжувати будеш» повністю розривають серце.

Чому радимо переглянути? Бо це складно, глибоко та правдиво. У фільмі діти ведуть недитячі розмови — складається відчуття, що самі його відвідали. Але тут не тільки страждання, а ще й перша дружба, щирі емоції та вчинки маленьких людей із великою душею. Від цього щемить серце.

А ви дивилися фільм? Діліться у коментарях.